Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
невиразним стихійним голосам, труському сміху та шумові-шумищу, якими відповідає далина на поклики й сподівання княгині. І яка шкода, що сам Тичина, в другій частині поезії (ритмічно прекрасній і необхідній з погляду композиції) вирішив чомусь порозставляти крапки над усіма і, ввести багатий емоціональним змістом символ у вузький фарватер алегорії. Прекрасний у своїй «народності» «Кожум’яка» збудований на популярнім переказі про богатиря-кожевника, що боронить місто (чи край) од ворога, хоч і тут трактування теми чи не занадто розмислове, чи не збивається на «притчу», на аполог. Змій — світова війна 1914—1918 рр., Микита — пролетаріат, боротьба з багатіями, «аж закипіла земля» — соціальна революція, звернена одночасно проти війни і проти привілейованих, у кого «уші не обрізано», у кого «синів не порубано», хто умів чужою кров’ю власкавлювати змія. В тонах народної образотворчості витримано і «Трьох синів» («Приїхало до матері та три сини») і Осінь («Осінь така мила»). Остання взагалі належить до шедеврів Тичини.
Другу групу поезій — поруч з цими речами тематичними — складає інтимна лірика Тичини, вирвані сторінки з його щоденника, що змістом, а подекуди й формою вислову немов продовжують його «Замість сонетів і октав». До цієї групи я відношу «Живем комуною», весь цикл «Вулиця Кузнечна», «Уривки з щоденника» і «Харків». Всі поезії цієї групи мають більш-менш яскраво розмежовані два моменти: а) імпресіоністично накиданий малюнок і б) міркування з його приводу, рефлексії поета й мислителя. В уривках з «Замість сонетів і октав» цю двомоментність навіть підкреслено розділом кожного з уривків на строфу й антистрофу. Без графічного розмежування обидва моменти виступають у поезіях перерахованих вище циклів. В одній поезії малюнок цікавіший, як думки з приводу нього. Це:
Охляло сонце. На будинках
Горить гарячий фіолет.
Останній промінь, як стилет,Поранив клен на осінь. Жінка
Зніма білизну. Веремію
Круг неї вітер закрутив
І запилив у свій мотив
Рожеві ноги й повну шию…
В розстріл гуляє дітвора
І патріот свого двора,
Собака з ними. От і день
Скінчивсь. Над містом шум кипить.
У всіх тонах стрункі морози.
Лиш божевільні паровози Когось гукають кожну мить.
І, право, з жалем після цього яскравого малюнку чи[таєш] мертво-тенденціозне, незв’язне внутрішньо, немов приклеєне, сухе закінчення:
Хай буде рух! душі! знаття!
Нехай і боротьба звірина, —
Лиш так оновиться людина
І вся матерія життя.
В інших поезіях циклу обидва моменти рівноцінні і тонко переплітаються один з одним. Такі поезії «Захід», «Перше травня на Великдень» і особливо зворушливий «Великдень». В поемі «Живем комуною», складеній своєрідними ритмами (над якими варт попрацювати спеціально) обидва моменти інколи підкреслюються характерними повтореннями. Беру уривок другий:
На капусті жовті метелики, а на Дніпрі — білі.
Вітрила груди пнуть, до сонця весла грають, стежки світають за човнами, і тільки пісня по воді: «Ой гиля-гиля, гусоньки, на став!»
На капусті жовті метелики, а на Дніпрі — білі.
В човнах все ліс, що рубаний, що цілий. Голодне місто проковтне і все-таки обмерзне. Тоді хоч дайте ж ви робітникові. Сміються: всім дамо!
Ось ми на зиму в отамани, то, може, й зовсім вас доб’ємо…
Ой гиля-гиля, гусоньки, на став!
Це «Ой гиля-гиля…» спочатку подано, як слухове враження, як уривок пісні веслярської; наприкінці автор повторює його про себе, спиняючись на нім думкою і немов застосовуючи його до зустрітої громади.
Цілком нові і трохи навіть несподівані у Тичини його епічні гекзаметри: «Хмари кругом облягли», «Повстанці», «Клеон та Діодот». Треба віддати справедливість поетові, гекзаметром він опанував добре (два-три невдатні рядки на рахунок не йдуть). В «Клеоні та Діодоті» його гекзаметр немов перехоплює звук гомерівського гекзаметра.
