Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
«Кожному з вас повинно бути зрозуміло, що старі правлячі класи своє мистецтво, своє знання, свою майстерність керувати отримали у спадок від своїх дідів та прадідів... Що можемо протиставити цьому ми? Чим компенсувати свою недосвідченість?
Запам’ятайте, товариші, — тільки терором! Терором послідовним і безпощадним! Поступливість, м’якотілість історія нам ніколи не пробачить. Якщо до теперішнього часу нами знищені сотні і тисячі, то тепер прийшов час створити організацію, апарат, який, якщо знадобиться, зможе знищувати десятками тисяч. У нас немає часу, немає можливості відшукувати наших ворогів. Ми змушені стати на шлях знищення, знищення фізичного всіх класів, всіх груп населення, з яких можуть вийти можливі вороги нашої влади...»[266]
Впродовж наступних десятиліть нашою Отчиною заповзято керували слухачі тих та їм подібних курсів. Ось лише один результат:
«Морально-психологічні наслідки репресій проти членів родин «ворогів народу» є НЕОСЯЖНИМИ. Масові позасудові розправи спрямовувалися на те, щоб примусити людей відчути нікчемність життя та свободи перед необмеженою владою тоталітарного режиму. Їх неминучість породила фаталізм і пасивність у суспільстві. Перманентне насильство, різноманітні дискримінації справляли ефективний паралізуючий ефект і ДЕГУМАНІЗАЦІЙНИЙ вплив, оскільки створювали нездоланне відчуття, що окрема людина не спроможна за жодних обставин впливати на власну долю»[267].
Це — лише один із висновків пронизливого докторського дослідження відомого українського науковця Тамари Вронської. Читаючи написані нею рядки, я особисто намагався осягнути лише одне: чи можна на ТАКОМУ фундаменті побудувати сучасну правову модерну державу?
Додумався лише до такого: кожен з нас зобов’язаний сам сформулювати свою відповідь. А розмірковуючи над її формулюванням, пам’ятати: сьогодні годівниці дісталися їхні онуки-правнуки...
Крах Симона Петлюри
Частина I
Переднє слово
Упродовж всіх років Незалежності національна історична наука не спромоглася виробити цілісної несуперечливої концепції виникнення, розвитку та причин розпаду національних державницьких проектів 1917—1920 рр.: Української Народної Республіки (1917—1918 рр.), Української Держави (1918 р.), Української Народної Республіки (1919—1920 рр.), Західно-Української Народної Республіки (1918—1920 рр.) та короткотермінового конфедеративного об’єднання двох останніх в 1919 р.
У цій частині нашої розвідки спробуємо зрозуміти, що саме відбувалося на теренах сучасної України в період існування так званої «другої» Української Народної Республіки — її ще називають добою «Директорії УНР».
Фундамент тексту, як і двох попередніх частин, академічні збірки документів відповідного політичного режиму, монографії, кандидатські та докторські дисертації, мемуари учасників тих подій та інші тексти, принципово важливі для розуміння цієї надзвичайно складної і кровавої епохи в історії нашого народу і нашої країни. Зокрема, численні розвідки істориків національної діаспорної школи, написані та/або оприлюднені впродовж останніх 100 років.
Тут і далі вживатиму терміни «лібералізм», «націоналізм» та «соціалізм» в їх дейвісівському розумінні. Суть політичного лібералізму професор Норман Дейвіс визначив як урядування за згодою (виділено нами. — Д. Я.). Лібералізм економічний, у свою чергу, передбачав вільну торгівлю та невтручання уряду в економічне життя. Націоналізм Дейвіс трактував як «сукупність ідей, пов’язаних із нацією, чиї інтереси вважались за найвище добро».
При цьому, за Дейвісом, існує два види націоналізму. Перший — державний, або громадянський, другий — «народний» («етнічний»). «Державний націоналізм, — указує науковець, —започатковується «згори», серед політичної еліти, що намагається поширити свої вартості на суспільство загалом». Народний, натомість, «зароджується на рівні простого люду, на дні, прагнучи спершу здобути масову підтримку, а вже потім повалити наявний державний устрій». При цьому агресивний політичний націоналізм «вимагає права на самовизначення задля побудови національної держави», в якій «величезна більшість громадян усвідомлює свою спільну ідентичність і належить до однієї культури».