Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Грушевський, Скоропадський, Петлюра
Грушевський, Скоропадський, Петлюра - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на тере­нах сучасної України у ті часи.
1 ... 234 235 236 237 238 239 240 241 242 ... 384
Перейти на страницу:

Можна сказати й інакше: не того «розливу» були ці люди. Совістю та Батьківщиною не торгували. Не вміли. А навчитися не було нагоди.

Останні дні Української Держави — продовження

Але повернімося до урядових рішень. Того-таки 2 грудня РМ ще й асигнувала 5 млн карб. «на видатки по охороні громадського спокою в країні» та засудила відхід німецьких військ з Донецького басейну та «інших територій, прикордонних з територією Росії».

3 грудня

Уряд, зокрема, ухвалює розглянути закон про загальну мобілізацію населення, «скупити» «у німців всі ті предмети, які виявляться потрібними українському урядові» та, як не дивно, ухвалив закон «про вилучення із обігу на ринку цукру вільного продажу» і 2 млн карб. «на видатки, які не підлягають оголошенню».

5—10 грудня

Уряд ухвалює:

— звернутися до німців із заявою про те, що пересування петлюрівських військ «несе загрозу залізничному сполученню»,

— прийняти закон про мобілізацію «всього населення Київського градоначальства, здатного носити зброю», 1889 р. н.,

— поінформувати одеське представництво країн Антанти «про дійсний стан справ в Києві»,

— скоротити розмір хлібної пайки до ¼ фунта на людину, залишаючи для робітників пайку в ¾ фунта,

— асигнувати 25 тис. карб. на видання періодичного часопису Міністерства народної освіти.

6 грудня. Рада Міністрів протестує проти німецьких намірів залишити Шостку (там знаходився стратегічно важливий пороховий завод), вивчає «Проект про Вищу раду з транспорту в Українській Державі» та заслуховує доповідь міністра фінансів про прибутковий податок, який пови­нен сплатити колишній шах Персії (! — Д. Я.).

7—10 грудня. Уряд Української Держави ознак життя не подає — принаймні сьогодні про це нічого невідомо.

11 грудня

Відбувається засідання, яке стало останнім в історії цієї державної формації. Читаючи його, не можна позбутися враження — уряд діє так, нібито навколо нічого екстраординарного не відбувається. Або майже не відбувається. Судіть самі.

Питання 1—2 порядку денного: про законопроекти, розглянуті Малою РМ. Рішення: схвалити.

Питання 3: законопроект про «інспекцію праці». Ухвала: продовжити обговорення 16 грудня.

Питання 4: ухвалення кандидатури генерального хорунжого Гернгросса на посаду військового міністра.

Хто такий Борис Гернгросс?

Гернгросс Борис Володимирович народився 29 квітня 1878 р. в Полтавській губернії. Випускник Петровського Полтавського кадетського корпусу (1886), Михайлівського артилерійського училища (1899), Миколаївської академії Генерального штабу (1906, по 1-му розряду). Учасник Першої світової війни: начальник штабу 3-ї Донської козачої дивізії, командир 14-го Мітавського гусарського полку. В 1917 р. — генерал-майор, у грудні — командир «українізованої» військової частини. За часів УД — начальник Єлисаветградського військового училища, станом на 21 листопада — генерал-хорунжий. Учасник «Білого» руху — командир 14-го гусарського полку (1920) у званні генерал-майора. Після евакуації з Криму перебував у Галліполі: командир 3-го кавалерійського полку, 2-ї кавалерійської бригади. Емігрував до Югославії. У 1931 р. — командир 2-ї бригади кавалерійської дивізії, викладач Вищих військових курсів у Белграді.

Кавалер 2 бойових орденів. Помер 1943 р.[261].

11 грудня — продовження

Питання 9 порядку денного останнього засідання РМ УД: доповідь міністра внутрішніх справ щодо покриття видатків на утримання добровільних дружин.

Питання 11: клопотання міністра праці про асигнування 250 тис. карб. на утримання місцевих бірж праці.

Питання 12, останнє: «оголошення кандидатур» на урядові посади.

12 грудня

На залізничній станції Козятин начальник німецького штабу полковник Неш та невідомі нам представники Директорії підписують таємну угоду, згідно з якою німці взяли зобов’язання бути нейтральними, сконцентруватися у своїх київських казармах, вивісити на них білі прапори і не пручатися вступові повстанців до столиці[262].

14 грудня

Того дня міністри УД ухвалили два документи такого змісту.

1 ... 234 235 236 237 238 239 240 241 242 ... 384
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)