Грушевський, Скоропадський, Петлюра

2 грудня

Уряд заслуховує повідомлення свого голови про «угоду між німецьким Головним командуванням та представниками петлюрівців».

Ухвалили: «Ознакомившись с проектом соглашения, заключенного Главным германским командованием с представителями повстанцев, руководимых Петлюрой, и принимая во внимание, что, заключая это соглашение, Главное германское командование как бы признает на Украине наряду с правительством Гетмана — другое правительство, которое оно называет Директорией, и тем самым как бы признает власть этого последнего в тех частях украинской территории, которая фактически захвачена повстанцами, что при таких условиях правительство, признан­ное державами Согласия, не может управлять страной и направлять деятельность местных правительственных учреждений и органов к под­держанию того порядка, который необходим, и имея в виду, что созданное этим положение находится в полном противоречии с теми принципами, которые высказаны по отношению к Украине державами Согласия, Совет Министров постановил поручить министру иностранных дел, во-первых, заявить письменный протест германскому командованию и германскому дипломатическому представителю, в котором указать, что означенное соглашение противоречит суверенности Украинской Державы, а также высказанным представителем держав Согласия г. Энно принципам, в силу которых право регулировать вмешательство германцев в отношении повстанцев принадлежит украинскому правительству и украинскому Главному командованию. Во-вторых, передать этот протест представителю держав Согласия, сообщив ему текст соглашения и пояснив, в частности, те вредные для поддержания порядка на Украине последствия, которые могут и должны явиться результатом отдельных пунктов соглашения».

Діючи в критичних умовах, обтяжених відсутністю часу для аналізу обстановки й ухвалення зважених рішень, уряд УД обирав варіанти, доцільність або недоцільність яких важко оцінити навіть сьогодні.

Так, наприклад, того самого 2 грудня уряд, дізнавшись про призначення країнами Згоди генерала Денікіна «головнокомандувачем всіх діючих проти більшовиків збройних сил, в тому числі діючих на Україні», уповноважив прем’єра Гербеля відповісти денікінському представникові в Києві генерал-лейтенанту Петрові Ломновському, що РМ «вважає, що таким головнокомандувачем не може бути особа, яка стоїть на чолі однієї з армій, які об’єднуються». Одночасно уряд відкинув домагання Денікіна встановити контроль над Чорноморським флотом, ухваливши, що ЧФ може підпорядковуватися тому лише «в оперативному відношенні..., але в усіх інших випадках... повинен залишатися в підпорядкуванні українського уряду».