Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Перший: «Обсудив требования Директории, Совет Министров постановил сложить с себя полномочия и передать власть Директории. С. Гербель, С. Меринг, И. Кистяковский, В. Косинский, С. Петров».
Другий: «Всем, всем по учреждениям Украины. Всем войсковым частям и учреждениям. Я, Гетман всея Украины, в течение семи с половиной месяцев все свои силы клал на то, чтобы вывести страну из того тяжелого положения, в котором она находилась. Бог не дал мне силы справиться с этой задачей. Ныне в виду сложившихся условий, руководствуясь исключительно благом Украины, от власти отказываюсь»[263].
Петлюра
Ще на другий день по перевороті, мабуть, спересердя, нові господарі країни запроторили Петлюру до буцегарні. І вже 1 травня відпустили, причому гетьман, масонський «брат» особисто вибачився перед Симоном Васильовичем.
Надалі, впродовж травня, контакти між майбутнім могильником Української Держави та її творцем розвивалися цілком мирно. Того місяця Петлюра «кілька разів» відвідував Скоропадського, але про зміст їхніх розмов наразі нічого не відомо. Відомо хіба, що гетьман характеризував їхні тогочасні відносини як «гарні», а самого Петлюру характеризував як «чисту людину... в грошових відносинах», «щирим у своєму відношенню до України», відзначаючи при цьому його «надзвичайне честолюбство» та «демагогію».
Але тривала ця ідилія недовго. Спираючись на розгалужену мережу земств та на багатотисячну армію авторитетних у провінції земських діячів, Петлюра розпочав агітаційну антигетьманську кампанію. Майбутній вождь Директорії вимагав від голови держави надати земствам 100-мільйонну позичку! Нищівна критика Петлюрою всіх заходів державного керівництва, практична підготовка ним антигетьманського перевороту призвели до арешту. Це сталося 27 липня.
Ситуація розжарювалася на очах. 29 липня невідомий зловмисник здійснив замах на міністра шляхів сполучення Бутенка. Наступного дня посеред білого дня, у центрі Києва був убитий Ейхгорн. «Довідавшись зі слів голови Ради Міністрів про цей випадок, Рада Міністрів одноголосно постановила — прохати голову Ради Міністрів і міністра закордонних справ зараз же передати від імені Ради Міністрів германському послові бар. Мумму її глибоке обурення від злодійства, котре вчинилося, і з почуттям глибокого жалю висловити бажання всього українського народу і уряду, щоб високошановний Україною генерал-фельдмаршал скоро вичуняв від страждань, котрі випали на його долю. Після цього, — читаємо в протоколі урядового засідання, — голова Ради Міністрів і міністр закордонних справ поїхали до барона Мумма для виконання доручення Ради Міністрів».
Петлюра перебував за ґратами впродовж майже 3-х місяців. На початку листопада низка діячів — за різними джерелами, це були масони В’язлов, Кістяківський, Лотоцький, Маркотун, Славинський — зажадали від «брата» Скоропадського негайного звільнення «брата» Петлюри.
Мотив був очевидним — необхідність якнайшвидшого порозуміння з переможцями у війні, насамперед із Францією, яка вважала їх, на відміну від Петлюри, пронімецькими діячами. За даними В. Савченка, до цієї вимоги пристали також анонімні німецькі офіцери та «таємні антантівські представники». Як би там не було, 11 листопада Петлюра вийшов із привітної Лук’янівської в’язниці. Того ж дня його прийняв Кістяківський та, можливо, Скоропадський, яким він нібито присягнувся не брати участі у повстанні[264].
Згодом, 24 листопада, київські «Вечірні новини» так описали наступні події: «В день звільнення з тюрми Петлюра відвідав дві знайомі типографії, пообідав в ресторані на Хрещатику, де зустрівся з особами від Винниченка, зайшов на конспіративну квартиру, телефоном викликав Винниченка і погодився очолити повстанців. Вночі переодягнувся у костюм робітника і втік до Білої Церкви»[265].
Дислоковані там українські січові стрільці першими зрадили присягу Українській Державі. Насамперед випустили всіх в’язнів з місцевої буцегарні, постріляли (про всяк випадок) тюремну охорону, після чого вирушили в напрямку Фастова. Під Мотовилівкою зустріли гетьманських парламентерів, які запропонували порозумітися — порозумітися заради врятування України...
Чим закінчилися ті переговори — про це в наступній частині — «Крах Симона Петлюри».
Замість епітафії
Тими днями один з вождів більшовицької революції — Лейба Бронштейн виступав на зборах партійного активу в Курську. Звертаючись до присутніх «партайгеноссе», сказав, зокрема, таке: