Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть
- Автор: Остоу Микол
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”
- ISBN: 978-966-343-901-3
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Самиздат
Электронная книга - «Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть». Краткое содержание книги:
Отак Пейдж спостерігала за процесом свого зростання і дорослішання.
Того ранку бабуся розкрила малій Пейдж секрет рецепту свого знаменитого домашнього печива з горіховим маслом. Прю пішла у гості на день народження, Пайпер — до бібліотеки, а Фібі гралася із якоюсь своєю подругою. Нарешті Пейдж залишилася з бабусею наодинці, хоча б на один ранок!
Сама кухня являла собою відбиток минулого. Пейдж із задоволенням порпалася біля старовинного кухонного приладдя, а поруч з нею стояла бабуся у чепурному фартушку. Ясна річ, щоки малої Пейдж були всі в муці — явна ознака того, що дитині подобалося куховарити і вона робила це із завзяттям.
— Розумієш, Пейдж, головне — використовувати непідсолоджене масло, — пояснювала бабуся. — Натуральне. Інакше тобі доведеться пильнувати, скільки цукру ти додаєш до тіста. А навіщо тобі зайві клопоти?
Мала Пейдж захихотіла.
— Я люблю цукор.
«От розумничка, — подумала доросла Пейдж. Хоча певна, що непідсолоджене масло я б їла тільки як інгредієнт печива. А так воно несмачне».
Мала Пейдж ступила своїми товстенькими ніжками на кольорову підставку, дотягнулася рукою до банки з горіховим маслом, що стояла на полиці, і подала її бабусі.
— От любенька! Дякую, — сказала бабуся, беручи банку з рук малої Пейдж. — Ой, ні! — вигукнула вона, кинувши швидкий погляд на етикетку. — Схоже, я купила не той сорт горіхового масла. Оце так халепа! — І бабуся скрушно похитала головою. — Але то не страшно, обійдемося і цим. Уже запізно купувати інше. — 3 цими словами вона подала дівчинці велику дерев’яну ложку. — Ти зможеш покласти дві ложки горіхового масла в змішувач?
Маленька Пейдж кивнула і зробила так, як їй сказали. Їй страшенно подобалося допомагати бабусі в кухні. Коли вона встромила дерев’яну ложку в горіхову смакоту, Гремс непомітно струснула пальцями над змішувачем. Доросла Пейдж, яка спостерігала за цією сценою, помітила спалах енергії, що майнула з кінчиків пальців бабусі до змішувача. Але мала Пейдж нічого не помітила.
— Особиста вигода, особиста шмигода, — пробурмотіла бабуся сама собі і тихенько розсміялася.
Маленька Пейдж поклала дерев’яну ложку на керамічну підставку. Потім обернулася до бабусі і мовила з широко розкритими від захвату очима:
— Коли я виросту і буду мамою, я пектиму печиво зі своїми діточками у цій самій кухні. Як зараз ми з тобою.
Бабуся посміхнулася, дістала зі змішувача дещицю тіста і дала малій Пейдж покуштувати.
— Сподіваюся, — сказала вона, — що саме так воно і буде. Сподіваюся, що ти назавжди запам’ятаєш цей день і цей приємний ранок, який ми провели разом з тобою в кухні.
— Обов’язково запам’ятаю! — вигукнула мала Пейдж упевнено і проковтнула той шматочок тіста.
— Знаєш, дитячі спогади — дивна річ, — сказала їй бабуся. — Вони можуть залишитися з тобою назавжди, а можуть так само назавжди зникнути в імлі минулого. Хочеш вір, а хочеш — ні, але інколи вони навіть здатні обернутися проти тебе!
Зачувши це, маленька Пейдж не на жарт перелякалася, бо вже знала, що таке магія, і мала власні уявлення про злих духів та демонів.
Бабуся заспокійливо посміхнулася.
— Не хвилюйся. Пам’ятай, що поки ти у цьому будинку, тобі нічого не загрожуватиме. Тут — твій надійний притулок.
Маленька Пейдж наморщила носика і кивнула, насправді не до кінця розуміючи, що їй сказала бабуся. Доросла ж Пейдж уся перетворилася на увагу.
Бабуся промовляє до мене! До мого дорослого «я». Вона намагається пояснити мені щось дуже важливе!
Несподівано марення припинилося. Перед очима Пейдж замерехтіли різнокольорові метелики — так часто трапляється, коли вийти з темного приміщення на яскраве сонячне світло, — і сцена з уявними подіями дитинства зникла, наче хтось стер її, як стирають напис зі шкільної дошки. Пейдж зрозуміла, що слід робити.
Залишилося тільки переконати сестер.
Пейдж кинулася вниз сходами в кухню. Фібі і Пайпер якраз схилилися над плитою, де у мисці булькала якась субстанція; вочевидь, то було очищувальне зілля.
— Це воно? — спитала Пейдж, хапаючи ротом повітря від швидкого бігу.
Пайпер відвела погляд від миски.
— А, ти вже встала! Так, це воно. Майже готове. Лео та перевізники щойно поїхали на нове місце, і будинок залишився повністю в нашому розпорядженні. Ну як, ти готова до невеличкого прибирання, тобто, до процедури очищення будинку?
Пейдж розпачливо похитала головою.
— На жаль, ні.
— Пейдж, люба, ми переживаємо не менше за тебе, — лагідно сказала їй Пайпер. — Але ми все одно мусимо це зробити.