Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

Тепер уже і Пайпер зітхнула:

— І навіщо я обманюю тебе і себе? Я така нещасна через цей переїзд! Тобі легше — ти багато подорожувала, багато бачила, деякий час жила у Нью-Йорку. Я ж ніколи не знала іншої домівки. Ніколи. Знаєш, чому я сьогодні так рано прокинулась? Тому що вчора лягла спати, але так і не змогла заснути. Цілу ніч крутилася і смикалася, аж поки не встала, бо збагнула, що заснути мені не вдасться.

— Бідолашна Пайпер, — мовила Фібі. Поставивши чашку на нічний столик, вона простягла руку і співчутливо пригорнула сестру. — До чого тут Нью-Йорк! Я прекрасно розумію, як ти почуваєшся. Нам треба постійно нагадувати самим собі, що наш переїзд — це тимчасово.

— Твоя правда, — погодилася Пайпер. — Ти готова піти зі мною, щоб завершити приготування очищувального зілля? Лаванда настоювалася цілу ніч, напевне, вона вже готова.

— Так, звичайно. Тільки дай мені хвилину, щоб щось на себе накинути і умитися — сподіваюся, у ванній все гаразд? — запитала Фібі.

— Поки що все гаразд, — кивнула Пайпер. Потім позіхнула, постукала пальцями по своїй кавовій чашці і зазирнула в неї. На жаль, вона виявилася порожньою.

— Мабуть, піду доллю ще кави, — сказала Пайпер. — Лео увесь ранок возиться з перевізниками і загружав фургон. Може, нам теж доведеться йому допомогти носити ящики та коробки.

— Фібі Холівелл, Робоча Конячка, — пожартувала Фібі, вислизнувши з ліжка. У шафі вона швидко знайшла футболку і поношені джинси, а вдягнувшись, сунула ноги в кросівки. — Ось так! Тепер я повністю готова до змагань з підняття штанги. — Тут Фібі на мить замовкла, а потім, наче щось пригадавши, додала: — А що ж перевізники подумають з приводу твого зілля?

— Маю сумнів, щоб вони його помітили, — відповіла Пайпер. — А навіть якщо й помітили, то все це схоже на те, наче я заварюю саморобний чай з різнотрав’я. — Сестри прекрасно знали про необхідність бути обачними зі своїми чаклунськими штучками і тому обережність вже увійшла в звичку.

Фібі прибрала пасма волосся з обличчя і клацнула шпилькою. Потім обернулася до Пайпер.

— Для заклинання нам знадобиться сила трьох, еге ж? — спитала вона.

— Авжеж, — підтвердила Пайпер. — Цікаво, Пейдж уже встала, чи ні?

— Щось я ще її не чула, — відповіла Фібі. — Слухай-но, дати ладу зіллю ми можемо й удвох. Нехай вона поспить іще хоч півгодини. Одна з нас обов’язково має бути бадьорою і добре відпочити. Розбудимо Пейдж тоді, коли виникне потреба.

— Ти така добросерда, — зауважила Пайпер.

— І прекрасна сестра, — додала з посмішкою Фібі. Ходімо вниз. Я відчуваю за запахом, що там іще залишилося трохи кави.