Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть
- Автор: Остоу Микол
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”
- ISBN: 978-966-343-901-3
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Самиздат
Электронная книга - «Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть». Краткое содержание книги:
Дівчатам вдалося обмежити активність часо-просторового континууму, що минулого дня вдався до химерних проявів. Але Пейдж довелося-таки приховати від сестер, що сцени, які вони спостерігали у спальні, знову повернулися. Вочевидь, магія, що її генерував будинок, була такою потужною, що її не могла стримати навіть поєднана сила трьох.
Пейдж прокинулася посеред ночі й побачила, як її, ще маленьку дівчинку, бабуся навчає чаклунства. Вона з трьома сестрами сиділа, схрестивши ноги, на горищі, а бабуся щось читала їм з «Книги таїнств».
Ця сцена була хибною з кількох причин, основною з яких було те, що і бабуся, і мати приховували від дівчаток правду про магічні здібності родини Холівелл. Але, тим не менше, ця сцена створювала враження правдивості й достовірності. У Пейдж, уперше в житті, виникало таке відчуття, що вона нарешті набувала якоїсь внутрішньої цілісності.
Її виховали названі батьки, яких вона любила, і вони любили її, але Пейдж ніколи не забувала, що у неї є ще й кревні батьки, про котрих їй дуже хотілося дізнатися. Коли вона була бунтівним підлітком, смерть названих батьків у автокатастрофі обрушилася на неї спустошливою лавиною. Відтоді вона не могла простити собі, що часто сварилася з ними і засмучувала їх. Ну, а возз’єднання із сестрами — то стало просто благословенням Божим. Але воно ж створило нові проблеми. По-перше, їй довелося прискореними темпами звикати до всього, що було пов’язане з відьмами та їхніми янголами-хоронителями. По-друге, виникло питання налагодження стосунків з втраченою колись родиною. А ще вона мала бути гідною пам’яті Прю.
Але ті давні справи, що поволі розгорталися перед нею, діяли, наче цілющий бальзам на її задавнені рани. Пейдж мала зі своїми сестрами спільну історію, поєднувалася з ними зв’язком, що надавав знання про істинні факти їхнього минулого і допомагав їй посісти поруч із ними своє власне місце.
У підсвідомості крилося смутне відчуття того, що її сестри та свояк готуються сказати «До побачення» родинному гніздечку. Вона відчувала це приблизно так, як бачаться предмети крізь тонку бавовняну тканину чи марлю. Інакше кажучи, це її знання було смутним і ледь вловимим. Ось воно є — і ось воно зникло.
Наразі бабуся вчила трьох сестер заклинань на удачу. Цими заклинаннями вони мусили користуватись виключно для допомоги іншим людям — у цьому питанні Гремс була непохитною. Якщо ж вони спробують використати це заклинання для власної вигоди, то воно може обернутися проти них і призвести до катастрофічних наслідків.
«Ага, особиста вигода», — пригадала реальна Пейдж і кивнула головою. Щойно ставши відьмою, вона була в такому захваті від своїх нових здібностей, що відразу ж заходилася робити всілякі добрі справи, анітрохи не замислюючись про можливі наслідки. Зрозуміло, що жодна з її добрих справ не залишилася непокараною. Тож про серйозні наслідки заклинань, що здійснюються заради власної вигоди, Пейдж дізналася з власного неприємного досвіду.
«Добре було б, якби я навчилася цього безпосередньо від бабусі», — з сумом подумала вона, дивлячись на маленьку Пейдж, яка радісно хихикала і складала римовані вірші.
— Качка, крячка, квочка, дочка, — торохтіла мала Пейдж, позначаючи кожне слово дотиком до кінчика пальця.
— Дивно, як можуть качка чи квочка допомогти нашому заклинанню? — спантеличено запитала Прю і смикнула молодшу сестру за кіску.
— А що тут дивного, Прю? — спитала бабуся. — Невже ти не чула вираз «Йому пощастило, бо він, як та качка, вийшов сухим з води»?
Прю з ентузіазмом закивала головою і на її обличчі з’явився зацікавлений вираз.
— Як ви гадаєте, чому цей вираз набув популярності? — спитала бабуся. — Мала бути якась причина для цієї приказки? Одним із основних інгредієнтів заклинання на удачу є качиний пух.
— Такий, як у подушках, — здогадалася Фібі і посміхнулася, широко роззявивши щербатий рот. А потім взяла руки в боки і жваво задекламувала:
— Прекрасно, Фібі! — захоплено вигукнула бабуся. — у тебе природний талант до складання заклинань! А тепер, дівчатка, я навчу вас, як готувати зілля, що використовується разом із заклинанням. Ходімо зі мною в кухню.
Бабуся притримала двері й радісно усміхнулася, дивлячись, як усі четверо дівчаток вискочили з горища і пострибали сходами вниз. Злегка причинивши двері, вона пішла слідком за ними.
«До речі, стосовно удачі…», — подумала Пейдж.