Азартні ігри з долею
- Автор: Брешан Иво
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги — XXI
- ISBN: 978-617-614-141-9
- Переводчик: Ірина Маркова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Азартні ігри з долею». Краткое содержание книги:
«Азартні ігри з долею» не вписуються у канони банального детективу чи трилеру, бо за історією про пошук вбивці криється кохання, випробуване сумнівами, болем, війною, часом; міцна чоловіча дружба, психологічний конфлікт бажаного і дійсного та боротьба головного героя у пошуках себе у повоєнному світі.
Ця трагічно-проста історія не читається похапцем у транспорті, адже стежачи за розмовами героїв про долю, гру, життя та смерть, спостерігаючи за перебігом подій, ви захочете повертатись на сторінки книги знову і знову.
— Вибач, але ти помиляєшся. За моїми враженнями, це серйозна, інтелігентна, розумна, відповідальна і високоморальна людина.
— Ну, це ти так вважаєш... але мені все це схоже на комедію дель арте. Загалом, мене взагалі не їбе ні яка вона, ні що з нею сталося. Мене турбує, що тепер робити з Башичем. Як йому відмовити? Я ж сам йому повідомив, що для нього все зарезервовано.
— Навіщо відмовляти? Гра триває чи ні?
— Та ти при своєму розумі, чоловіче? Якщо він приїде, тоді поліція точно зацікавиться, як же так сталося, що в цій нашій лотереї виграло два ідентифікаційних номери пакрацьких свідків. Та ще й один за іншим. Якщо ще перший і міг випадково випасти, то з другим підряд такого точно не було.
— О Боже мій, що ж оце сталося з тобою? Де поділася та безтямно хоробра людина, яка на роликах їздила міськими мурами? Яка по зовнішній стіні могла видертися аж на вершечок замкової вежі? І це лише з чистої впертості й затятості. Щоб довести іншим, що можеш утнути те, чого їм зась. На якого ж філістера ти перетворився?
— А скажи-но мені, що б ти робив на моєму місці? Що б ти сказав, якби вони тебе спитали, як вийшло так, що й другий гість з оплаченим відпочинком у готелі — це знову пакрацький свідок?
— Нічого. Нічого б не мусив казати, оскільки вони б цим взагалі не зацікавилися. Вони шукають Ану Немчич і їх не турбує, хто прибуде який новий переможець до готелю. У грі з Башичем може статися дві речі: або викриємо Дуду, або знову втрутиться фатум. Якщо станеться перше, то поліція буде нам вдячною за нашу допомогу, неважливо у який спосіб. А чи станеться друге... ні, не може бути такого, щоб і він зник. Та й зрештою, коло потроху звужується, проте це не коробка з сірниками, тож ми не можемо саме так програти.
— Ох, добре! Але якщо справа дійде до чогось непередбачуваного, май на увазі: я нічого не знаю, ні з чим не пов’язаний, ні в що не вплутаний. Ти все береш на себе.
Розділ 7
а кілька днів з’явився новий гість, Зденко Башич, тренер гандбольного клубу зі Спліта. Бонетті відразу ж про те оповістив Тюдора, який тієї ж миті поспішив до готелю. Він застав їх обох у салоні біля рецепції. Вашим виявився молодим чоловіком з атлетичною статурою і жвавими рухами. Він якраз цікавився можливістю спортивної активності в готелі: гімнастичною залою, басейном, тенісними кортами та іншим, а Бонетті йому казав, що все це в його розпорядженні без будь-якої додаткової оплати. Вони намагатимуться виконати також й інші його бажання у межах можливого, оскільки гості, які мали щастя стати переможцями акції «Дубровник — відкрите місто», мають тут більше привілеїв, аніж навіть іноземні туристи. Тюдора він йому представив як засновника акції та очільника товариства, яке її організовує.
Дуже скоро поновилась та сама гра, що й з Аною. Франко весь свій вільний час блукав готелем, стежачи за ситуацією. До того ж, він мав для цього вдосталь часу; врешті-решт, він був пенсіонером. Між тим, йому ніяк не випадала нагода трошки більше поговорити з Башичем, оскільки той постійно кудись поспішав. Коли він обідав, йшов у басейн чи на тренування у спортивну залу, Франко не міг там спостерігати за ним, бо там його присутність, з огляду на його літа, була б взагалі нелогічною, а отже, підозрілою. А після вечері Зденко відразу ж лягав спати. Час до часу Ретель прислужував у залі ресторану в той час, коли Башич сидів у ній, але, як на зло, щоразу далеко від його столу, тож Тюдор не встигав помітити нічого, що дало б йому змогу зробити висновок, чи хтось із них двох взагалі звернув увагу на іншого. Іноді й Бонетті спостерігав за ситуацією разом з Тюдором. Минув деякий час; виявивши, що нічого не відбувається і немає ані найменшого натяку, що щось-таки станеться, Бонетті почав:
— Ось, бачиш, я тобі казав! Ніде нічого! Звичайно, адже Ретель прислужує на іншому кінці зали. Він не проходить біля нього.
— Тому цінною була моя пропозиція зіштовхнути їх. Я можу поговорити з шефом зали, нехай відправить Ретеля обслуговувати Башича. Не розумію, чого ти від цього відмовляєшся? Адже все це може зашкодити лише мені, якщо станеться так, як думаєш ти.
— І мови бути не може! Речі мають відбуватися без будь-якого втручання. А якщо ми вчинимо так, як ти хочеш, то це принизить нас, а не наблизить до перемоги.
— Гаразд, хай буде так. Нехай буде так, як ти хочеш!
Незважаючи на свою впертість, і Франко потроху почав втрачати надію, тим паче, що розпорядок дня їхнього гостя залишався незмінним, тож посеред тижня він вирішив скоротити кількість своїх чергувань у готелі, а оскільки в четвер він саме погано почувався через застуду з нежитем, то вирішив взагалі нікуди не йти, навіть на свою регулярну — ритуальну — прогулянку. І саме того дня, приблизно о 10 годині ранку (він ще лежав у ліжку) несподівано задзвонив телефон. На тому кінці проводу був Бонетті.