Азартні ігри з долею

Журналістка «Новог ліста» Ана Немчич за нез’ясованих обставин зникла з корабля «Славія» на шляху з Дубровника до Рієки, і досі не знайдена. Ана була військовою журналісткою часів Вітчизняної війни та одним із свідків у справі пакрацького злочину. Після тижня безкоштовного перебування і відпочинку в готелі «Аргентина», який здобула як переможець у благодійній акції «Дубровник — відкрите місто», сіла на корабель «Славія» 28 травня о 10 годині, проте наступного дня вранці, коли корабель прибув до Рієки, не зійшла з нього. Наречений, який на неї чекав, негайно повідомив поліцію. Слідство показало, що подорожні бачили її на кораблі протягом мандрівки, аж до зупинки в Корчулі[24], а після того ні. Деякий час існувала ймовірність, що вона зійшла у Хварі чи у Спліті. Тож було поставлено на ноги й тутешні поліційні відділки, проте її пошук у цих місцях наразі не дав жодних результатів. Прохання до всіх, хто володіє інформацією про зниклу дівчину чи десь її бачив, негайно вийти на зв’язок...

Далі Франко не читав. Відразу йому згадалося, що Ретеля не було на прощанні; першою думкою, яка промайнула в його голові, була: якщо він вже тоді був на кораблі, а ніхто з них, навіть Ана, про те не знав? Це його настільки схвилювало, що він тієї ж миті підхопився з місця і, швидко, замість своїх легких та елегантних кроків поволі, помчав з найбільш можливою швидкістю до міста, а далі — до готелю, аби про всі ці обставини поговорити з Бонетті. Проте, коли він минав Страдун, помітив перед міською кав’ярнею Ретеля й отця Луку, які сиділи та розмовляли. Виглядало збоку так, наче між ними назрівала сварка через предмет їхньої розмови, тож вони нічого не помічали навколо себе. Тюдор не зміг побороти бажання підійти до них ближче, залишаючись непоміченим, аби дізнатись причину їхньої суперечки. Проте йому вдалось почути уривчасті фрагменти, які не занадто йому допомогли. Ретель щось запекло доводив отцеві Луці; можна було почути лише деякі його репліки, як-от: «Це моє життя... як ти міг?... я сам так вирішив... розумієш, я!... За яким правом ти втручаєшся?... І за чий рахунок?» Отець Лука промовляв дуже тихо й смиренно, намагаючись його в чомусь переконати. З усього, що він сказав Регелеві, Тюдор ясно почув лишень таке: