Шлях королів. Хроніки Буресвітла

Шаллан пришвидшила кроки, щоб наздогнати Джасну, котра йшла трішки позаду короля, тоді як той заговорив до когось зі свого почту.

— Ваша Світлосте, — сказала дівчина, — мене звати Шаллан Давар, і це мені ви призначили аудієнцію. Я глибоко шкодую стосовно того, що не застала вас у Думадарі.

— Це не твоя провина, — відповіла Джасна, легенько змахнувши пальцями. — Я й не очікувала, що ти встигнеш, бо й сама не знала, куди відбуду з Думадарі, коли надсилала тобі того листа.

Джасна не гнівалася, і це був добрий знак. Шаллан відчула, як її хвилювання дещо вляглося.

— Я вражена твоєю завзятістю, дитя моє, — вела далі принцеса. — Чесно кажучи, не думала, що ти зайдеш аж так далеко, вирушивши вслід за мною. Після Харбранта я планувала утримуватись від того, щоб і надалі залишати тобі записки, оскільки вважала, що ти облишиш цю справу. Більшість саме так і чинять уже після перших кількох зупинок.

Більшість? Отже, це було щось на зразок випробування? І Шаллан його успішно пройшла?

— Так, дійсно, — продовжувала Джасна із задумливістю в голосі. — Можливо, я і справді дозволю тобі подати клопотання щодо місця підопічної при моїй особі.

Приголомшена Шаллан заледве не спіткнулася. Клопотання? Але ж хіба вона вже цього не зробила?

— Ваша Світлосте, — проговорила Шаллан. — Я гадала, що… ваш лист…

Джасна кинула на неї пильний погляд:

— Я дала тобі дозвіл на аудієнцію, юна панно. Але не обіцяла взяти тебе в підопічні. Підготовка підопічної та турбота про неї потребують уваги, а зараз у мене нема на це ні часу, ні терпіння. Та якщо вже ти так далеко забралася, я візьму до уваги твоє прохання, але ти маєш розуміти, що в мене суворі вимоги.

Шаллан притлумила невдоволену гримасу.

— Хм, обійшлося без істерики, — зауважила Джасна. — Це добрий знак.

— Істерики, Ваша Світлосте? У світлоокої?

— Це, напевно, здивує тебе, — мовила принцеса сухо, — проте саме лишень належне поводження не забезпечить тобі жаданого місця. Наскільки ґрунтовні твої знання?

— Подекуди досить ґрунтовні, — відповіла Шаллан. А потім, повагавшись, додала: — А подекуди твердження про їхню наявність майже не мають під собою ґрунту.

— Дуже добре, — сказала Джасна.

Король попереду них, здавалося, поспішав, але був такий старий, що навіть ідучи у терміновій справі, пересувався повільно.

— Тоді давай оцінимо їх. Відповідай правдиво й не перебільшуй, оскільки я швидко викрию твою брехню. Але й не напускай на себе вдаваної скромності. У мене бракує терпіння на манірниць.

— Слухаю, Ваша Світлосте.

— Почнемо з музики. Як би ти оцінила свої здібності?

— У мене хороший слух, Ваша Світлосте, — чесно відповіла Шаллан. — Мене навчали грі на цитрі та флейті, але моя сильна сторона — голос. Я навряд чи опинюся серед найкращих співаків, яких ви чули, але й до найгірших мені виявиться далеко. Більшість історичних балад я знаю напам’ять.

— Тоді я хочу почути рефрен зі «Співунки Адрін».

— Тут?

— Я не люблю повторювати свої накази двічі, дитя моє.

Шаллан зашарілася, але почала співати. Це був не найкращий її виступ, проте голос звучав чисто, та й у словах вона не збилася.

— Добре, — сказала Джасна, коли Шаллан зупинилася, щоби набрати повітря. — А як справи з мовами?

Дівчина на хвильку затнулася, силкуючись відволікти свою увагу від несамовитих спроб пригадати наступний рядок. Мови?

— Ви й сама чуєте, що я володію вашою рідною алетійською, — відповіла вона. — А ще досить пристойно читаю по-тайленському й добре розмовляю азішською. Трохи можу говорити й селайською, але читати по-їхньому не вмію.

Джасна нічого на це не відповіла, і Шаллан почала нервувати.

— Письмо?

— Я знаю всі основні, допоміжні та тематичні ґліфи і вмію каліграфічно їх писати.

— Це саме може більшість дітей.

— Зображувані мною охоронні ґліфи справляють досить сильне враження на моїх знайомих.

— Охоронні ґліфи? — перепитала Джасна. — Я ж бо гадала, що ти хочеш стати вченою, а не поборницею дурного марновірства.

— Я з дитинства веду щоденник, — продовжувала Шаллан, — щоби тренувати свої навики письма.

— Мої вітання, — парирувала принцеса. — Якщо раптом мені знадобиться той, хто вміє написати трактат про іграшкового поні чи звіт про випадкову знахідку чудернацького камінчика, я пошлю за тобою. Ти й справді не можеш запропонувати моїй увазі нічого кращого, щоб довести свою майстерність?

Шаллан зашарілася.

— При всій належній повазі, Ваша Світлосте, у вас є власноруч написаний мною лист, який здався вам достатньою підставою для того, щоб призначити мені цю аудієнцію.

— Приймається, — відказала Джасна, кивнувши. — Щоби написати такого листа, треба довгенько вправлятися. Яку підготовку ти маєш із логіки та суміжних мистецтв?

— Я досконало засвоїла основи математики, — відповіла все ще збентежена Шаллан, — і часто допомагала батьку вести простіші підрахунками. Я прочитала повні зібрання праць Тормас, Нашан, Ніалі Справедливої і, звичайно ж, Ногадона.