Тягар пристрастей людських

96

За кілька тижнів не забарилася криза. Філіпова поведінка довела Мілдред до кульмінації незрозумілого роздратування. У дівчини всередині вирувало безліч різних емоцій, і настрій легко змінювався. Мілдред здебільшого залишалася наодинці й обмірковувала своє становище. Висловити свої почуття словами дівчині не вдавалося, адже вона сама не розуміла їх до кінця, але дещо застрягало в голові й перетворювалося на нав’язливу думку. Філіпа вона ніколи не розуміла, і він не надто їй подобався, але приємно, коли такий чоловік був поруч, адже він здавався Мілдред справжнім джентльменом. Те, що його батько був лікарем, а дядько священнослужителем, справило на дівчину враження. Вона трохи зневажала Кері через те, що він дозволяв їй крутити собі голову, і водночас за його присутності ніколи не почувалася спокійно — розслабитися не вдавалося, бо Мілдред здогадувалася, що юнак засуджує її манери.

У перші дні свого життя в маленькій квартирці дівчина була виснажена та присоромлена. Вона раділа, що їй дали спокій. Як приємно було не думати про комірне, їй не доводилося виходити на вулицю за будь-якої погоди, а нездужаючи, можна було спокійно полежати в ліжку. Мілдред ненавиділа своє колишнє життя. Як жахливо вдавати улесливість та люб’язність; навіть тепер Мілдред плакала, жаліючи себе, коли згадувала про грубість чоловіків та їхню брутальну мову. Утім, ці спогади навідувалися до неї нечасто. Дівчина була вдячна Філіпові за порятунок, а від згадки про те, яким чесним він був і як кохав її, коли вона жахливо з ним поводилася, Мілдред навіть відчувала щось схоже на каяття. Віддячити йому було нескладно. Для неї це взагалі була дрібниця. Дівчина здивувалася, коли Філіп проігнорував її натяки, але просто здвигнула плечима: хай собі гне кирпу скільки йому хочеться, їй байдуже; мине трохи часу, і він сам помиратиме від бажання, а тоді буде її черга відмовлятися; якщо він думає, що для неї це велика втрата, то дуже помиляється. Мілдред не сумнівалася, що має над Філіпом владу. Він був справжнім диваком, але вона знала його як облупленого. Як часто він сварився і присягався, що більше ніколи з нею не бачитиметься, а потім приповзав на колінах і благав пробачити. Приємно було згадувати, як він плазував перед нею. Кері готовий був цілувати землю, якої торкалася її нога. Мілдред бачила, як він ридав. Вона чудово знала, як із ним поводитися: не звертати на нього уваги, вдавати, наче не помічаєш перепадів настрою, без жалю залишати самого, — і тоді, жодних сумнівів, зовсім скоро він знову підлабузнюватиметься. Дівчина частенько радісно посміювалася, згадуючи, як змішувала його з болотом. Її розгульне життя скінчилося. Тепер вона знала чоловіків і не хотіла мати з ними нічого спільного. Мілдред готова була зупинитися на Філіпі. Що там не кажи, а він був джентльменом в усьому, а на це не так просто начхати, еге ж? Хай там що, можна не поспішати, а робити перший крок вона не збиралася. Мілдред подобалося, як Філіп прив’язався до дитини, і водночас це смішило її: як кумедно надавати такого значення чужій дитині. Жодних сумнівів, він справжній дивак.