Тягар пристрастей людських

Коли вони повернулися до столиці, Мілдред узялася за пошуки роботи й запевняла, що це буде нескладно. Вона більше не хотіла залежати від Філіпа і радісно уявляла, як повідомить йому, що переїжджає і забирає з собою дитину. Однак, коли така можливість стала ближчою, дівчині не вистачило сміливості. Вона відвикла від довгого робочого дня і не хотіла опинитися на побігеньках у завідувачки, а почуття власної гідності ремствувало від думки, що знову доведеться вдягати форму. Мілдред переконала сусідів, що вони з Філіпом добре забезпечені; це буде справжнім приниженням, якщо люди довідаються, що вона вимушена піти на роботу. Природжена млявість теж давалася взнаки. Вона не збиралася йти від Філіпа і не розуміла, навіщо це робити, поки він готовий утримувати її. Грошей вистачало лише на необхідне, однак тепер вона мала їжу й дах над головою, а його справи скоро могли покращитись. Філіпів дядько був старим і міг не сьогодні-завтра померти, залишивши племінникові невеличкий спадок; а якщо навіть нічого не зміниться, це однаково краще, ніж надриватися з ранку до вечора за кілька шилінгів на тиждень. Мілдред майже не докладала зусиль; продовжувала читати оголошення в щоденних газетах, але тільки для того, щоб продемонструвати: вона хоче працювати, якщо трапиться щось вартісне. Часом її охоплювала паніка: вона лякалася, що Кері колись набридне її утримувати. Вона більше не мала над ним влади й вигадала, наче він дозволяє їм залишатися в квартирі лише через свою прихильність до дитини. Ця думка не йшла з голови, і дівчина розлючено присягнулася собі, що колись змусить його за все заплатити. Мілдред не вдавалося примиритися з тим, що Філіп її більше не кохає. Вона змусить його закохатися знову. Ображене самолюбство не заспокоювалося, і Мілдред дивним чином іноді тягнуло до Філіпа. Його прохолодне ставлення дратувало. Мілдред без упину думала про нього. Їй здавалося, що Кері жахливо з нею поводиться, і дівчина не розуміла, чим заслужила таке ставлення до себе. Вона повторювала собі, що жити так протиприродно. Потім Мілдред спало на думку, що якби все було інакше й вона завагітніла, вони б неодмінно побралися. Філіп був дивакуватим, але залишався джентльменом в усьому. Цього ніхто не міг заперечити. Кінець кінцем ця думка перетворилася на нав’язливу ідею, і дівчина вирішила будь-що змінити їхні стосунки. Тепер Філіп навіть не цілував її, хоч Мілдред цього хотілося: вона ще пам’ятала, як пристрасно він притискався до неї вустами. Думки про це якось незвично хвилювали дівчину. Вона тепер часто прикипала поглядом до його рота.