Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Філіп. Ці двері замикаються звідси?
Адміністратор. Цілком і повністю.
Філіп. То замкніть їх і йдіть собі. І звеліть, щоб мені принесли кави.
Адміністратор. Слухаюсь, сер, містере Філіп. Не треба гніватися такого чудового дня (Далі скоромовкою). А ще прошу вас, містере Філіп, не забувайте нестачу харчів у Мадріді; коли часом, випадково зайвий харч, будь-який, хоч би там заваляща бляшаночка нікчемних консервів — удома весь час вимагають того, чого нема, однаково, чого саме. Родина семеро душ, включаючи, містере Філіп, ви ніколи не повірите, яку розкіш я собі дозволяю, включаючи серед них і тещу. А їсть вона геть усе, що завгодно. І все перетравлює. А також син сімнадцяти років, колишній чемпіон з плавання. Того, що називається брас. Будова— отакенська (жестом окреслює могутні груди й плечі.) А як, він їсть! Містере Філіп, ви не повірите. І тут чемпіон. Ви б подивились. А це ж тільки двоє із сімох.
Філіп. Я подивлюся, що в мене є. Треба ж іще перенести все з мого номера. Якщо хтось мене питатиме, нехай дзвонять сюди.
Адміністратор. Дякую, містере Філіп. У вас велика душа, у вас душа завбільшки, як вулиця. В коридорі вас чекають двоє товаришів.
Філіп. Скажіть їм, щоб зайшли.
Тим часом Дороті Бріджес міцно спить у сусідній кімнаті. Вона не прокинулася під час розмови Філіпа з адміністратором, лише поворушилась уві сні. Тепер, коли двері зачинені й замкнені, звуки не проникають з однієї кімнати до другої. Заходять двоє бійців у формі Інтернаціональної бригади.
Перший боєць. Так от, він утік.
Філ і п. Тобто як це — утік?
Перший боєць. Утік, та й по всьому.
Філіп (швидко). Як саме?
Перший боєць. Може, ви мені скажете — як саме? Філіп. Це що за тон? (Обертаючись до другого бійця, сухо). Доповідайте, що сталось.
Другий боєць. Він утік.
Філ і п. А ви де були?
Другий боєць. Між ліфтом і сходами.
Ф і л і п (до першого бійця). А ви?
Перший боєць. У коридорі перед дверима.
Ф і л і п. І о котрій ви покинули пост?
Перший боєць. Я його не покидав.
Ф і л і п. Раджу вам обмірковувати кожне своє слово. Ви знаєте, чим це для вас пахне?
Перший боєць. Мені дуже прикро, але що тут удієш? Він утік, та й по всьому.
Філіп. Ні, не по всьому, хлопче, зовсім не по всьому. (Знімає трубку й називає номер). Noventa у siete сего сего сего. Так. Антоніо? Покличте його. Ще не приходив? Ясно. Пришліть людей забрати двох з готелю «Флоріда», номер сто десятий. Так. Будь ласка. Так. (Кладе трубку).
Перший боєць. За що? Ми ж тільки…
Філіп. Не поспішайте, бо там ви простою брехнею не відбудетесь.
Перший боєць. Ніхто ж не бреше, я розповів вам усе, як було.
Філіп. Не поспішайте. Не гарячкуйте. Сідайте й обміркуйте все як слід. Пам'ятайте: ви пильнували його тут, у готелі. Де він не міг прослизнути повз вас. (Переглядає газету).
Обидва бійці похнюплено стоять перед ним.
(Не дивлячись на них). Чого стоїте. Сідайте.
Другий боєць. Товаришу, ми…
Філіп (не дивлячись на нього). Не вживайте цього слова.
Бійці перезираються між собою.
Перший боєць. Товаришу…
Філіп (відкладаючи газету й беручи іншу). Я заборонив вам вживати це слово. Воно споганюється у ваших устах.
Перший боєць. Товаришу комісар, ми хочемо сказати…
Філіп. Помовчіть.
Пе рший боєць. Товаришу комісар, вислухайте мене.
Філіп. Ще вислухаю, хлопче. Можете бути певні, що вислухаю. Коли ви зайшли сюди, тон у вас був інший.
Перший боєць. Товаришу комісар, будь ласка, вислухайте мене. Я хочу сказати вам…
Ф і л і п. Ви дали втекти людині, яку я так довго вистежував. Ви дали втекти людині, яка мені конче потрібна. Ви дали втекти людині, яка тепер убиватиме.
Перший боєць. Товаришу комісар, будь ласка…
Ф і л і п. Будь ласка? Дивно чути ці слова від солдата.
Перший боєць. Я не професійний солдат.
Ф і л і п. Якщо на вас військова форма, ви солдат.
Перший боєць. Я приїхав сюди битися в ім'я ідеалу.
Ф і л і п. Браво, браво. Але послухайте, що я вам скажу. Ви приїжджаєте битися в ім'я ідеалу, вас посилають в атаку, і вам стає страшно. Ну, там, гуркіт вам не до вподоби чи щось іще, й до того ж довкола багато вбитих — а вам неприємно дивитися на них, та й взагалі не хочеться помирати, — і що ви робите? Ви прострелюєте собі руку чи ногу, аби тільки вибратися звідси, бо ви не можете витримати. Так от — за це вас ставлять до стінки, й ніякі ідеали, хлопче, вас врятувати не можуть.
Перший боєць. Я воював чесно. І дезертирувати не збирався.