Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Петра. Я не розумію, сеньйорито.
Дороті. Цікаво, Петро, що Філіп зараз робить?
Петра. Нічого путнього.
Дороті. Не кажіть так, Петро. Ви пораженка.
Петра. Отакої, сеньйорито. Я не тямлю в політиці. Я собі працюю, та й годі.
Дороті. Ну, гаразд, можете йти. А я, мабуть, ще трохи посплю. Мені сьогодні так хороше, і так хочеться спати.
Петра. То й поспіть на здоров'ячко, сеньйорито. (Виходить і зачиняє за собою двері).
У сусідній кімнаті дзвонить телефон.
Філіп (знімає трубку). Так. Гаразд. Нехай заходить.
У двері стукають, і заходить боєць у формі Інтернаціонально! бригади — вродливий смаглявий хлопець років двадцяти трьох. Він хвацько віддає честь.
Salud, товаришу. Заходьте.
Боєць. Мене прислали з бригади. Я мав з'явитися до номера сто тринадцятого.
філіп. Я перемінив кімнату. Наказ у вас при собі?
Боєць. Я отримав усний наказ.
Філіп знімає телефонну трубку й називає номер.
Філіп. Ochenta — dos сего uno cinco. Алло, Геддок? Ні. Дайте Геддока. Говорить Гейк. Так. Гейк. Добре. Це Геддок? (Обертається до бійця). Ваше прізвище, товаришу?
Боєць. Вілкінсон.
Ф і л і п. Алло, Геддок, ви посилали товариша на ім'я Вілкінсон до рибної крамниці Бута? Чудово. Дякую. Баїїкі. (Кладе телефонну трубку. Потім обертається до бійця й простягає йому руку). Радий вас бачити, товаришу. То що у вас?
Боєць. Я прибув у ваше розпорядження.
Ф і л і п. Так-так. (Вагається, на обличчі його відбивається внутрішня боротьба). Скільки вам років, товаришу?
Боєць. Двадцять.
Ф і л і п. Як ви тут? Дівчину собі знайшли?
Боєць. Я приїхав сюди не для того, щоб шукати дівчат.
Філіп. Так-так. Авжеж. Я просто собі спитав. (Пауза. Потім, відкинувши вагання, говорить уже твердо, по-військовому). Я хочу попередити вас ось про що. Виконуючи це завдання, ви повинні бути при зброї — так воно вагоміше. Але не вдаватися до зброї за жодних обставин. За жодних обставин. Ви мене зрозуміли?
Боєць. Навіть для самозахисту?
Ф і л і п. За жодних обставин.
Боєць. Ясно. Яке моє завдання?
Філіп. Ви зійдете вниз і прогуляєтеся вулицею. Потім повернетеся до готелю, наймете номер і зареєструєтесь у портьє. Одержавши ключ, зайдете сюди і скажете, який у вас номер, а я поясню вам, що робити далі. Сьогодні майже цілий день вам доведеться провести в своєму номері. (Пауза). Поспішати вам нема куди. Можете десь випити пива. В «Агвілар» сьогодні буде пиво.
Боєць. Я не п'ю, товаришу.
Філіп. І добре робите. Хвалю. Ми, старше покоління, несемо на собі каїнову печать певних згубних нахилів, позбутись яких нам навряд чи вже пощастить. Але ми повинні брати приклад з вас. Ну, можете йти.
Боєць. Єсть, товаришу. (Віддає честь і виходить з кімнати).
Філіп (коли він вийшов). Ех, шкода! Ех, шкода, чорт забирай!
Телефонний дзвінок.
Слухаю. Так, це я. Гаразд. Ні. На жаль, не можу. Пізніше. (Кладе трубку).
Знову дзвінок.
Алло! Так. Мені дуже соромно, але я не можу. Я винен, винен. Неодмінно. Так. Але трохи пізніше. (Кладе трубку).
Знову дзвінок.
Алло! Ох, їй-богу, мені страшенно соромно. Може, все-таки трохи пізніше? Наполягаєте? Ну, гаразд. Заходьте сюди й залагодимо цю справу.
В двері стукають. '
Заходьте, заходьте.
Заходить Престон. Вигляд у нього вкрай кепський, на оці — пов'язка.
Мені, їй-богу, страшенно соромно.
Престон. Мені від цього не легше. Ви поводились обурливо.
Філіп. Згоден. Але що я тепер маю робити? (Безвиразним голосом). Я ж сказав: мені дуже соромно.
Престон. Насамперед скиньте мій халат і пантофлі. Філіп (скидаючи). Прошу. (Подає халат і пантофлі Престону. З жалем у голосі). Послухайте, а ви не продали б мені цей халат? Така приємна тканина.
Престон. Ні. А тепер забирайтеся геть із моєї кімнати. Філіп. Невже ви хочете почати все спочатку?
Престон. Якщо ви негайно не заберетесь, я подзвоню, щоб вас викинули звідси.
Філіп. Он як. Що ж, дзвоніть.
Престон дзвонить. Філіп заходить до ванної. Звідти чути плюскіт води. В двері стукають, і заходить адміністратор.
Адміністратор. Щось негаразд?
Престон. Прошу вас викликати поліцію й вивести цю людину з моєї кімнати.
Адміністратор. Містере Престон. Я звелю покоївці перенести ваші речі. Вам буде розкішно в сто тринадцятому. Містере Престон, навіщо вам, з вашим розумом, викликати до готелю поліцію? Що поліція перш за все і передовсім скаже? А чиї це бляшанки згущеного молока? А чиї це банки тушонки? А хто це переховує в готелі стільки кави? А навіщо тут повна шафа цукру? А чиї це три пляшки віскі? А що тут взагалі діється-коїться? Містере Престон, ніколи не викликайте поліцію в приватних питаннях. Містере Престон, я волаю до вас!