Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
1) виправлення і ресоціалізація засуджених;
2) формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно-корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів;
3) підвищення загальноосвітнього та культурного рівнів засуджених. Процес виховного впливу в умовах позбавлення волі є сукупністю об’єктивних і суб’єктивних чинників впливу на засуджених. До перших можна віднести умови, які повинні бути створені в установах кримінально-виконавчої системи для виправлення правопорушників, а також матеріальну і виробничу бази. До суб’єктивних — цілеспрямовану діяльність персоналу (співробітників), їх професійну, психолого-педагогічну майстерність, уміння визначити особливості людини, уміння знаходити і правильно використовувати найдієвіші засоби для їх виправлення і ресоціалізації.
2. Згідно з ч. 2 статті, що коментується, прийняття засудженими участі у виховних заходах враховується при: 1) визначенні ступеня їх виправлення;
2) застосуванні до них мір заохочення чи стягнення. Виходячи з розуміння сутності виправлення засуджених в умовах відбування покарань, закон встановлює залежність визначення ступеня його виправлення від участі у виховних заходах. Наукою, практикою та законодавством вироблені й широко застосовуються різноманітні підходи до визначення ступеня виправлення засуджених, про які можна судити, насамперед, за їх ставленням до різноманітних матеріальних, духовних та інших загальнолюдських цінностей. Так, активна участь засуджених у виховних заходах (ст. 81 КК, статті 100, 101 КВК), або байдуже ставлення до них є реальним критерієм, показником. Оскільки за ставленням засуджених до виховних заходів можна певною мірою судити про результати виправного впливу, закон установлює, що участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні їх ступеня виправлення і ресоціалізації. У цьому разі можуть застосовуватися різноманітні заходи заохочення, передбачені ст. 130 КВК України, або заходи стягнення, передбачені ст. 132 цього Кодексу.
3. Частина 3 статті, що коментується, визначає: розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов’язковою.
4. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених до позбавлення волі здійснюється з допомогою програм диференційованого виховного впливу. Реалізація цих програм є формою соціально-виховної роботи із засудженими, яка проводиться персоналом органів і установ виконання покарань у взаємодії з іншими державними та громадськими об’єднаннями для досягнення мети виправлення і ресоціалізації. Персональну відповідальність за організацію виховної роботи несе начальник виправної колонії. Безпосереднє її проведення забезпечує заступник начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи, який веде облік засуджених, котрі беруть участь у програмах, щоквартально організовує розгляд на засіданні методично-виховної ради колонії стан та ефективність реалізації програм. Начальники відділень соціально-психологічної служби здійснюють індивідуальний облік засуджених, котрі беруть участь у програмах. Стосовно осіб, котрі беруть участь у психокорекційних програмах, індивідуальний облік здійснюється також психологами й лікарями-психіатрами.
5. Згідно з положенням про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програм диференційованого впливу на засуджених до позбавлення волі, затвердженим наказом ДДУПВП, у колоніях реалізуються такі типові програми: «Освіта», «Професія», «Правова освіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Фізкультура і спорт», «Подолання алкогольної і наркотичної залежності», «Підготовка до звільнення».
Програми диференційованого впливу на засуджених до позбавлення волі розробляються з урахуванням поведінки засуджених, їх соціально-педагогічної занедбаності, з урахуванням можливості виховної функції режиму відбування покарання, загальноосвітнього та професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.
Завданнями програм є: стимулювання правослухняної поведінки засуджених, сприяння формуванню у них здорового способу життя й моральності; організація корисної зайнятості засуджених; розвиток особистого потенціалу засуджених, корисної ініціативи, творчих здібностей і професійних навичок, що сприятиме їх соціальній адаптації після звільнення; формування у засуджених свідомого ставлення до цілей свого виправлення та розуміння ними залежності перспективи дострокового звільнення від відбування покарання від своєї особистої поведінки.