Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
«Я й справді дуже втомилась, — відповіла Сапфіра, — але не голодна. Попоїм уже після того, як відпочину. Не думаю, що зараз мені вистачить сил перетравити щось більше за зайця. Земля якогось біса хитається під ногами. Таке враження, ніби я ще й досі лечу».
Іншим разом Ерагон неодмінно б вилаяв її за те, що вона геть себе не береже, але зараз він був дуже вдячний своєму драконові.
«Спасибі тобі, Сапфіро, — мовив Вершник. — Спасибі, що прилетіла так швидко. Я б, мабуть, зненавидів завтрашній день, якщо б мені довелося провести його без тебе».
«Я б теж, — дракон заплющив очі й дужче притис голову до юнакових рук, коли той продовжив чухати його під щелепою. — До того ж, як я могла спізнитись на коронацію? А кого зібрання…»
Сапфіра не встигла договорити, бо Вершник миттю послав їй образ Орика.
«Хух! — полегшено й водночас задоволено видихнула вона. — Гадаю, він буде добрим королем».
«Я теж дуже на це сподіваюсь».
«А Зоряний Сапфір уже готовий до того, щоб я його полагодила?»
«Точно не знаю, але якщо гноми ще й не завершили роботи, то до завтрашнього ранку точно мають упоратись!»
«Це добре, — дракон розплющив одну повіку й пильно глянув на Ерагона: — Насуада казала, що Аз Свелдн рак Ангуін намагалися тебе вбити. Ти, як завжди, знаходиш на свою голову якісь пригоди, варто мені залишити тебе без нагляду».
Вершник широко посміхнувся:
«Можна подумати, що я ніколи в житті не мав пригод, коли ти була поруч?»
«Це різні речі, бо я з'їдаю твої „пригоди“, перш ніж вони встигають з'їсти тебе».
«Та невже? А пам'ятаєш, як ургали влаштували нам засідку біля Джиліда й захопили мене в полон?»
З ніздрів Сапфіри вирвалась невеличка хмаринка диму:
«Це ми не рахуємо. Тоді я була зовсім маленька й не мала належного досвіду. Та, будь певен, таке більше ніколи не повториться. Крім того, ти й сам тепер не такий безпорадний, як був колись».
«Я ніколи не був безпорадним, — трохи ображено сказав юнак. — Просто в мене були дуже могутні вороги».
Не знати чого, Сапфіра зареготала на весь тунель. Мабуть, останні слова Вершинка здалися їй дуже смішними. А дивлячись на дракона, Ерагон і собі став реготати. Так вони й сміялися: юнак — упавши на підлогу й схопившись за живіт, а дракон — закинувши голову догори, щоб часом не влучити у свого Вершника цівками вогню, що вилітали з ніздрів.
За мить Сапфіра видала якийсь дуже дивний звук, що його Ерагонові ще ніколи не доводилось чути. Потім іще раз… Коли звук пролунав утретє, дракон роздратовано покрутив головою, так, ніби намагався відігнати від себе рій надокучливих комах.
«Ой лишенько, — мовила Сапфіра. — Здається, у мене гикавка».
Від такої звістки в Ерагона аж щелепа відпала. Спочатку він стояв мовчки, а потім зігнувся й зареготав так, що з його очей бризнули сльози. Тільки-но він намагався заспокоїтись, як Сапфіра знову гикала, кумедно клюючи носом, ніби лелека, і юнак знов заходився реготом.
Щоб прийти до тями, Ерагонові довелось заткнути пальцями вуха, дивитися в стелю й згадувати назви всіх відомих йому порід каменю.
«Тобі вже краще?» — спитала Сапфіра, і її плечі здригнулась, коли вона ще раз гикнула.
Юнак прикусив язика:
«Краще… Ходімо до Тронжхейма, тобі треба випити води. Це допоможе… А потім ти обов'язково маєш поспати».
«А ти не можеш позбавити мене цієї триклятої гикавки за допомогою закляття?»
«Хтозна… Ні Бром, ні Оромис не вчили мене, як це робити».
Сапфіра з розумінням кивнула й іще раз гикнула. Ерагон прикусив язика ще міцніше, потім перевів погляд на носки своїх чобіт.
«То що, ходімо?» — спитав він.
Дракон простягнув праву лапу, Вершник радо здерся йому на спину й усівся в сідлі. За мить вони вже прямували до Тронжхейма, дякуючи долі за те, що знову були разом.
СХОДЖЕННЯ
Барабани Дерва гули, скликаючи всіх гномів Тронжхейма на коронацію їхнього нового короля.
— Зазвичай, — розповідав Орик Вершникові вночі, —коли зібрання кланів обирає короля чи королеву, кнурлан одразу ж сідає на трон і починає керувати державою. Сама ж коронація відбувається не менше ніж за три місяці, щоб усі, хто хоче побувати на ній, могли владнати свої справи й дістатися до Фартхен Дура навіть із найдальших куточків країни. Ми не так часто коронуємо монархів, тож коли робимо це, то гуляємо на славу. Кілька тижнів — бенкети, пісні, змагання воїнів, ковалів та різьбярів… Але зараз не ті часи, й нам доведеться порушити традицію.