Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Ерагонові роздуми урвала Йорун. Вродлива жінка-гном спочатку кивнула Хрейдамарові, а потім так глянула з-під своїх важких повік на Ерагона, що той став почуватися, ніби призовий бугай, котрого вона виграла на змаганнях. Після цього, брязнувши кільцями кольчуги, з-за столу звівся Хрейдамар.
— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля.
В Ерагона перехопило подих, а червоні губки Йорун здивовано скривилися. Вона швидко звелася з-за столу й заговорила своїм хриплуватим, але напрочуд мелодійним голосом:
— Схоже, саме від мене тепер залежить доля всього голосування. Я уважно вислухала ваші промови, Надо й Орику! І почула від обох вас багато речей, з якими цілком згодна. Але найголовнішим питанням залишається одне: хочемо ми підтримати варденів у боротьбі проти Імперії чи ні. Якби це була звичайна війна конкуруючих кланів, мені було б абсолютно байдуже і я б навряд чи згодилась пожертвувати заради цієї справи своїми солдатами. Але в нас зовсім інакша ситуація! Якщо Галбаторікс вийде з цієї війни переможцем, то від його гніву нас не захистять навіть Беорські гори. І шанси вижити лишаються в нас тільки тоді, коли Галбаторікса буде скинуто. Більше того, мені здається, що для такої старої й могутньої раси, як наша, буде геть непристойно переховуватись у печерах, коли вирішується доля цілої Алагезії. Самі подумайте, що скажуть про нас літописці? «Гноми героїчно билися проти зла пліч-о-пліч з ельфами та людьми» чи «Гноми ховалися по своїх печерах, ніби переполохані зайці»? Не знаю, як ви, а я вже визначилась із відповіддю. — Йорун відкинула з обличчя волосся: — Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля!
За мить на середину зали вийшов найстарший із п'ятьох наглядачів за законом, що стояли під круглою стіною. Він стукнув своїм довгим скіпетром об кам'яну підлогу й проголосив:
— Привітаймо короля Орика — сорок третього короля Тронжхейма й Фартхен Дура, а також кожного кнурлана над і під Беорськими горами!
— Усі вітаймо короля Орика! — загорлало зібрання кланів, зірвавшись на ноги й брязнувши зброєю.
Ерагон і собі звівся зі стільця, ще й досі не вірячи, що його названий брат тепер є королем усіх гномів. Потому він глянув на Надо, який застиг непорушно, маючи на обличчі такий вираз, ніби він раптом обернувся на кам'яну статую.
Сивобородий наглядач за законом вдруге стукнув скіпетром об підлогу:
— Нехай наші писарі занотують рішення зібрання кланів і повідомлять цю новину всьому королівству! Герольди! Накажіть чарівникам, щоб ті за допомогою своїх дзеркал повідомили про сьогоднішню урочисту подію хранителям гір! Нехай вони чотири рази вдарять у свої барабани, вдарять так, як іще ніколи не били, щоб задрижав увесь Фартхен Дур! Мерщій!
Герольди миттю кинулись із зали, а засідання кланів поволі вщухло, чекаючи на промову Орика. Той виглядав трохи розгубленим, немов і справді не чекав, що корона дістанеться саме йому.
— Я дякую вам за те, — мовив він тихо, — що ви довірили мені нашу країну. Відтепер я думатиму тільки про одне: як покращити життя нашої раси. І це буде моєю єдиною метою аж до того дня, коли мені судилося обернутись на камінь.
Далі всі ватажки склали Орикові присягу на вірність — вони підходили до нього по черзі, ставали на коліна й вимовляли кілька красивих милозвучних фраз мовою гномів. Коли черга дійшла до Надо, той залишався цілком незворушний, хоч і вимовив присягу не надто охоче, так, ніби його язик був налитий свинцем. Після того як з його вуст злетіло останнє слово, усе зібрання кланів полегшено зітхнуло.
Завершивши церемонію присяги, Орик оголосив присутнім, що його коронація відбудеться завтра вранці, а потім швидко вийшов зі своїми супутниками до однієї з бічних кімнат. Уже там Ерагон глянув на гнома, а гном — на Ерагона, проте вони ще якийсь час мовчали, аж доки обличчя нового короля не розпливлося в посмішці. Вона ставала все ширшою й ширшою, так що Орик урешті-решт не витримав і весело розреготався. Ерагон схопив гнома у свої дужі обійми, а навколо них, здіймаючи зброю над головами й вітаючи свого ватажка найсердечнішими вигуками, стрибали Орикові охоронці.