Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Видатний фахівець у галузі політекономії, фінансів і економіки сільського господарства. Розглядав питання нової ролі науки та її організації, наголошуючи на необхідності тісного зв’язку вищої технічної школи та промисловості. Йому належить ідея організувати інститут земських інженерів.

Основні праці: «Точне знання і суспільствознавство» (1903); «До питання про заходи щодо розвитку виробничих сил Росії» (1904); «До аграрного питання, вип. 1: Селянське і поміщицьке господарство» (1907); «До аграрного питання, вип. 2: Земельна заборгованість і мобілізація земельної власності» (1914); «Основні тенденції в мобілізації земельної влас­ності та їхні соціально-економічні фактори, ч. 1: «Земельна заборгованість» (1917); «Основні тенденції в мобілізації земельної власності та їхні соціально-економічні фактори, ч. 2: Мобілізація земельної власно­сті» (1918)[253].

Науменко Володимир Павлович

Народився 7 липня 1852 р. в м. Новгород-Сіверський Чернігівської губернії. Випускник філологічного факультету Київського університету Св. Володимира (1873). З 1874 р. — член «Старої громади», її фактичний керівник від кінця 90-х рр. ХІХ ст. До 1893 р. викладав у київських гімназіях, з 1893 р. — у кадетському корпусі, в 1906—1914 рр. — директор «Гімназії В. П. Науменка». В 1893—1907 рр. — редактор, у 1902—1906 рр. — видавець часопису «Киевская старина», з 1907 р. — редактор-видавець часопису «Украина». Один із засновників та голова Українського наукового товариства (1907), видавець «Записок Українського наукового товариства в Києві». Редактор-видавець газети кадетської партії «Свобода і право» (1906, разом з І. Лучицьким). Один із фундаторів, голова Української федеративно-демократичної партії, автор партійної програми. В 1917 р. — член УЦР. 3 липня 1919 р. розстріляний більшовиками в Києві. Масон.