Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Створення масової армії — продовження

8 листопада побачив світ Закон «Про поповнення армії та флоту Української Держави, що мають формуватися», який оголосив «достроковий призов молодих людей, котрі народилися в 1899 р.», й «тих, що народилися пізніш од 1899 р., якщо вони скінчили курс середніх шкіл... і не вступили ще у вищі школи», а також тих, хто отримав раніше відстрочки від призову. Загальну кількість призовного контингенту встановили в 169 тис. новобранців.

Того ж дня постановою «Про тимчасове приєднання при запровадженні військової повинності повітів Таврії та Полісся до суміжних губерній» приєднали «Бердянський та Мелітопольський повіти — до Катеринославської губернії»; «Дніпровський — до Херсонської губернії»; «Мозирський, Річицький та Пінський — до Волинської губернії». За три дні перед тим, 5 грудня, оголосили «Закон про мобілізацію всього чоловічого населення Київського міського отаманства, яке здатне носити зброю й народилося в часі від 1 січня 1889 р. по 31 грудня 1898 р.». Механізм реалізації визначили такий: «В призначений день голови й секретарі домових комітетів, а де їх нема — домовласники або особи, що їх заступають, з квартирними зшитками являються до прийомної комісії для подання відомостей про осіб, що мешкають у домі і підлягають призову по цьому ­закону, а також беруть участь в комісії при прийомі осіб, що призиваються від дому». Санкція: «За ухилення від призову, переховування призваних, за незаконне увільнення від призову, а також за допомогу цьому — винні підлягають військово-польовому судові, котрий за такі вчинки визначає каторжні роботи од 4 до 20 років»[257].

19 листопада, розуміючи критичний стан, в якому опинилася держава, гетьман звернувся до тих, хто 7 місяців перед тим привів його до влади — до «громадян-хліборобів». «Користуючись тим, — волав Скоропадський, — що почате Мною утворення власної української армії, яке вимагає великої підготовчої праці, ще не закінчене, — по багатьох місцях нашої землі темні сили піднімають голови і несуть з собою заколот та знищення трудового народного багатства. Для успішної боротьби з цим злом Ви повинні стати твердою стіною, щоб об неї розбилися всі змагання ворогів порядку. Ідучи на зустріч висловленому Вами кілька разів бажанню утворити свою хліборобську озброєну силу на противагу розбишакам та большевикам, Я заклинаю Вас утворити із свого кола відділи вірних синів Ваших, [які] одержавши з мого наказу повне озброєння, під керівництвом обраних спілками хліборобів досвідчених і відданих рідному краєві і Мені офіцерів виявили б міць в справі знищення ворогів порядку і заспокоєння села»[258].