Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Під ранок надійшло кілька новин, здебільшого невтішних. Прогнози лікаря «швидкої» справдилися частково. Капітан Сергій Корбут помер тієї ж ночі на операційному столі — втрата крові плюс ушкоджені життєво важливі органи від кулі самопального револьвера. А Костянтин Дорофеєв, найстарший із четвірки затриманих, отримав численні переломи. Крім того, розлючений Стах постарався на совість і роздушив йому мошонку. Отже, фактично, зробив двадцятирічного хлопця інвалідом.
І навіть приємна звістка не переважувала того ранку значущість неприємних, хоча за інших обставин стала б надзвичайно вагомою. На кермі «опеля», котрий належав зниклому Русланові Микитенку, знайдено серед інших чіткі відбитки пальців Степана Домовика. А за ручки передніх та задніх пасажирських дверцят останніми хапалися Ігор Рожнов, Євген Скляренко і Костянтин Дорофеєв — останньому пальці відкатали в лікарні.
10
— Ти де мобільник узяв?
— Це не мій!
— Брешеш, Рожнов, причому по-дурному брешеш, — допитувати його Калита взявся сам, бо відчував найслабшу ланку ланцюга. Як і прогнозував Черниченко, Домовик відмовлявся говорити зовсім, а Скляренко вимагав адвоката. Кожному з них уже можна було розповісти про результати дактилоскопічної експертизи, та поки що в жодному разі не зводити разом, навіть на хвилину. — Інші стверджують, що ти мобілку від самого початку тягав із собою.
— Початку чого?
— Всього. Ти трубку так залапав, на десять експертиз вистачить. Твоя?
— Хто?
— Мобілка — твоя?
— Ну… припустімо… Я ж не стріляв!
Цю фразу Калита почув, щойно затриманого Рожнова завели до нього в кабінет. І чув її періодично.
— Не стріляв, факт, — звично погодився з ним майор. — Ми про телефон говоримо. Твій?
— Мій, — буркнув під ніс Рожнов і опустив голову.
— Дивися на мене і не бубони. Ще раз: твоя мобілка?
— Моя.
— О, так краще. Так і запишемо: мобільний телефон «Нокіа» належить мені, тобто, тобі, Рожнову Ігореві Степановичу. Де ти, Ігоре Степановичу, його взяв? Знайшов чи купив?
— Чому знайшов? Не гриб же…
— Гриби любиш шукати? Грибник?
— Колись ходив… з бабою… До лісу…
— З бабусею, Юлією Гнатівною?
— Ви її знаєте?
— Знайомилися. Отже, купив чи знайшов?
— Купив… Розпродаж був, беушні мобілки за півціни продавали, я й повівся, придбав. Зручна річ, без неї… — Ріг затнувся.
— Що без неї? Ти ж договорюй, Ігоре Степановичу. Так що там у нас без мобілки?
— Не поважають… дівки не люблять…
— Серйозний аргумент. Так воно і є, Ігорьок, так і є. Значить, коли саме купив? Давно, не дуже, вчора, тиждень тому?
— Десь… — Ріг старанно наморщив лоба, — десь днів чотири тому.
— За скільки?
— П’ятдесят баксів, фігня.
— Бач, поперло тобі як, Ігоре Степановичу. Так і запишемо: мобільний телефон «Нокіа» я, тобто ти, придбав за п'ятдесят умовних одиниць…
— Нє, це я так про бакси сказав, тобто мені сказали, я еквівалент заплатив!
— Хай так, — погодився Калита, — за суму в гривнях, котра становить еквівалент п’ятдесяти доларам США за курсом Національного банку під час розпродажу… Де розпродаж був, магазин назвемо. Чого мовчиш, палицю ковтнув?
Рожнов знову вивчав лінолеум на підлозі.
— Чого мовчиш? Забув, де купував?
— Забув, — погодився Ріг.
— Нічого, тут допоможемо, пам’ять освіжимо. Зробимо запит, проведемо оперативну перевірочку й дуже швидко встановимо, де саме чотири дні тому відбувався розпродаж мобільних телефонів, котрі були у використанні. А якщо жодного розпродажу, тоді як, Ігоре Степановичу?
— Ви ж не перевіряли, — промовив Ріг, витримавши майже хвилинну паузу.
— Правильно, тобі нема куди квапитися. Ми згаємо час, але результат я тобі просто зараз скажу: не було ніде такого розпродажу, ні чотири дні тому, ні тиждень. Просто нам доведеться починати розмову спочатку, і вже іншим тоном. Бо я тобі офіційно доведу, Рожнов, що ти брешеш. Бо перед тим, як ми почнемо перевірку, ти підпишеш оцей протокол, — Калита помахав перед затриманим аркушем. — То як, Рожнов? Де ти взяв телефон?