Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Година вже пізня, але Калита знав — Черниченко ще не поїхав, сидить у себе, бо завтра ховають Сергія Корбута, він віддає останні розпорядження і вишукує грошовитого благодійника, котрий допоможе достойно поховати й пом’янути одного з кращих оперів їхньої «шістки». Та й крім цього справ вистачає. Приходили з відділу власної безпеки, вимагають віддати їм на поїдання Сташенка. Нібито давно напрошувався капітан, а тут такий випадок, затриманого скалічив, і дарма, що він офіцера міліції застрелив, Сташенко взагалі не може тримати себе в руках. Такому тільки привід дай, ганьбить органи. Скільки за ним розкритих убивств, до справи не стосується. Ще невідомі методи отримання зізнань від підозрюваних.
Узагалі, вся пригода в сауні виявилася недоречною, особливо тепер. Забороняючи допитувати затриманих негайно, Черниченко страхувався від комісії з міністерства. Присилають її регулярно, результатом її роботи має бути виявлення якихось непорядків на місцях. І тут такий привід, такий подарунок, таке яскраве свідчення непрофесійного підходу до роботи, внаслідок чого безглуздо гине батько двох синів, один із кращих працівників. Ну, і далі за схемою. Ще за місяць до приїзду комісії по управлінню ходили чутки: Черниченка збираються посунути. Вони нічим не підтверджувалися, але, виходить, до того йдеться. Без догани, в усякому разі, начальник точно не залишиться.
Не хочеться набридати йому зараз, але чуття підказувало Калиті — нові обставини в справі нападу на фірму «Драко» та вбивстві Руслана Микитенка при їх оперативному з’ясуванні просто мусять виявитися не банальними і дати результат, котрий поставить усе з ніг на голову. В позитивному значенні цього вислову.
Черниченко справді сидів у себе, відпустивши секретарку з приймальної. Вислухав Калиту, подивився на перелік запитань слідчого, поклав аркуш перед собою на стіл.
— Ну?
— У цій історії не вистачає ватажка. Є банда, факт. Але постаті всі другорядні. Головної не проглядається.
— Може, й так.
— Точно так! Нам він потрібен кров з носу.
— Ну й рийте носом землю, — полковник поліз у пачку за «голуазиною». — Мені вас учити? Про результати доповіси. І не затягуйте. Ініціатива карається, ось тобі підтвердження. Займися особисто. Тільки завтра з одинадцятої — прощання, зала для актів міської управи. Не забудь, там усі потрібні.
Зрозуміло. Черниченко ще більше не в гуморі, ніж передбачав Калита. Аби не нарватися ще на щось, майор швиденько попрощався і повернувся до себе. Про щось подумав, зняв трубку, звірився із записником і накрутив номер.
12
— Вам робити нема чого, як людей так пізно з нар зісмикувати?
— Так точно, Ігоре Степановичу, зовсім немає чого робити. Ось шукаємо клопоту зайвого на свою голову.
— Чому ви, а не громадянин слідчий?
За кілька діб у тюрмі Рожнов трохи обжився, призвичаївся, обтесався. Тепер тримався впевненіше, особливо після того, як відчув себе центровою персоною. Це ж не жарти вам, не цацки-пецки: спочатку менти гавкали, а тепер слідак мало не стелиться килимом, аби він, Ігор Рожнов, швидше зізнавався і більше подробиць видавав. Звісно, йому за це подяка, а підслідному на суді зарахується. Усім своїм виглядом Ріг промовляв: «Дивіться, хто з нас кому більше потрібен. Змовкну я — тобі по голові дадуть». Словом, до Рога поверталося його колишнє нахабство.
— Вмощуйся зручніше, Ігоре Степановичу.
— Довга розмова?
— Та як сказати… Від тебе все залежить, лише від тебе. Словом, тут нові обставини відкрилися. Тому прийшов я, а не слідчий. Зі мною ще говорити можна, є можливість для маневру, розумієш? А тим, у прокуратурі, аби відписати справу чимшвидше — і до суду. Там апеляції підуть, розумієш?
— Ні хріна я, коли чесно, не доганяю.
— Нічого, поправимо. Зараз доженеш. Коротше, немає в слідства паровоза. Знаєш, що це таке? Точніше, хто такий?
— Ну, приблизно уявляю. У камері народ грамотний підібрався…
— Тут вони всі грамотні. Мабуть, уже вуха попухли від порад. Дивись, сам висновки не зробиш, до завтра в камеру поверну, аби подумав чи порадився. Значить, паровоз — це той, хто йде організатором злочинної групи. На нього, як правило, чіпляють усі трупи. У всякому разі більшість. А банди без паровоза не буває, тут можеш мені вірити. Слідство просто з вас посміється. На те воно й слідство, аби встановити паровоза серед вас чотирьох. Січеш? — Ріг кивнув. — Молодця. Скляр усіма вами керував, скажи чесно?