Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
— Міліція! Стояти! — трошки запізніло гаркнув Корбут, у відповідь йому гримнуло — полум’я вирвалося з правої руки пацана, луна пішла передбанником, і гримнуло ще раз, хоча оперові, що стовбичив у дверному отворі, вистачило і першого пострілу.
Куля пробила груди.
Стрілець навіть не цілився, просто підніс озброєну руку на рівень мішені й натиснув спуск.
Друга куля влучила в шию, рука стрільця тремтіла, ходила ходором, тому смикнулася під час другого пострілу вгору. Корбут поволі осідав донизу, і вже з двома кулями в тілі завалився на мокру кахляну підлогу. З-під тулуба відразу потекли рожеві струмочки — кров, змішуючись із водою, змінювала свій природний колір.
Глод, почувши перший постріл, відразу сахнувся до стіни, притиснувся до неї спиною і витягнув зброю. Сташенко, що стояв навпроти нього і мав можливість бачити, що відбувається в передбаннику, навпаки — люто вилаявся, перестрибнув через тіло Корбута, що незграбно розтягнулося при вході, й кинувся на нападника, зовсім не зважаючи на пістолет у його руці. Про свою зброю він, здавалося, забув. Ще одним великим стрибком подолав відстань між собою і нападником, буцнув його носаком по кисті руки, обеззброївши супротивника, а тоді навідліг садонув у пах, б’ючи не носаком — товчучи всією ступнею, раз, вдруге, втретє. Крик, що вирвався з горлянки стрільця, зовсім не був схожий на людський.
У Глода мало не позакладало вуха — десь ліворуч від нього, з глибини роздягальні, пронизливо верещала Галина й голосила жінка-гардеробниця. Тримаючи пістолета напереваги, Макс ступив до передбанника, швидко оцінивши ситуацію, повернувся й вигукнув, ні до кого конкретно не звертаючись:
— «Швидку» сюди! І бігом, бігом!
Допомогти пораненому Корбуту зараз не було часу, хоча першим порухом Макса було стати навколішки й перевернути товариша горілиць. Та просто перед собою він бачив щільно причинені двері в парну, в кутку під невтомними ударами Сташенка скавчав голий стрілець, доля якого цікавила Глода тепер менш за все, і він рішуче наліг плечем на зачинені двері.
Зсередини їх намагалися тримати, Макс зробив крок назад і стрельнув у них, намагаючись по можливості не наводити дуло в ту частину, де могли стояти люди з того боку. Хтось перелякано закричав, тоді Глод знову навалився на двері, опору вже не відчув. Увійшов і опинився в приміщенні з басейном. У холодній воді сидів, зіщулившись, голий худорлявий хлопчина, навіть статурою не схожий на дорослого повноцінного чоловіка. Макс ступив до краю басейну. На нього дивилося перелякане обличчя, вивчене опером по фотокартці за останні півтори доби так ретельно, наче власне. У басейні ловив дрижаки Ігор Рожнов.
— Де? — запитав Глод, хоча й без того знав, де треба шукати двох інших. Рожнов вистромив з води руку, показав пальцем на двері парної і для чогось пискнув:
— Н-не с-стр-рілл-ляйте-е…
— Треба ти… — процідив крізь зуби Глод і повернувся до вхідних дверей — там уже стояли, відхекуючись, Притула з Деревієм. Обоє стискали в руках зброю. — Виловіть цього моржа на хер! І заберіть Стаха від того дебіла! Не відпишеться потім! На Серьогу гляньте!
Сказав — і відразу зрозумів: стільки справ одним махом двоє людей не зроблять, навіть не зрозуміють, що слід робити насамперед. Подумав — і негайно викинув ці думки з голови. Просто перед собою він бачив останні двері, за якими зачинилися ще двоє малолітніх придурків. Кількома кроками подолавши відстань між басейном і власне парильнею, Глод рвонув двері на себе і ступив до пекла.
Пара огорнула своїми густими жаркими обіймами, він одразу відчув, як обважніло тіло, піт маленькими потічками почав заливати очі. Роздивитися нічого не встиг — ліворуч щось ворухнулося, та опер, повернувшись досить зграбно, замахнувся і вдарив руків'ям «Макарова» туди, де був рух, відчув зойк, замахнувся і вдарив ще раз. Одна гола постать присіла на підлогу біля його ніг, друга шаснула на полок, для чогось залізла на верхню полицю і потягнула на себе простирадло. Відштовхнувши ногою нападника, Макс зняв із запобіжника пістолет, чого не зробив раніше, і, не думаючи довго, пальнув у стелю.
— Міліція, мать вашу! Виходьте по одному на свіже повітря, суки, бо інакше отак голими вас на вулицю витягну! Кожного! Сам особисто витягну! — свою обіцянку він підтвердив другим попереджувальним пострілом, і хлопці, один, прикриваючись простирадлом, інший — руками спереду, обережно вийшли з парної. Біля краю басейну вже стояв Деревій, наставивши на Рожнова пістолетне дуло, а той тримався за поручень драбинки і вигукував: