Повзе змія

Звісно, сам-один Калита з усім цим списком возитися не мав наміру. Опери будуть навантажені, робота почнеться. Але для початку він мусив сам продумати кожне запитання, відчути його, так би мовити, на смак і з’ясувати для себе, де можна шукати відповідь. І чи можлива вона взагалі, чи не ускладнює їм слідство завдання, а за великим рахунком — і життя.

Отже, почнемо від самого початку: щиросердні зізнання кожного з чотирьох бандитів у вбивстві Руслана Микитенка. Кожен старанно розповідає про обставини вбивства, але в жодному разі не визнає себе безпосередньо вбивцею. Жоден не каже, хто завдав першого удару, хто робив укол, хто підпалював пальці на ногах, хто бив сокирою, хто душив, хто орудував ломом. З усього складається враження — вони описують те, що бачили, і вся їхня співучасть обмежується побиттям жертви, риттям могили в льосі та закопуванням трупа. Ну, і заволодіння грішми та особистим майном, машиною і мобільником. Коли слідчий поставив кожному конкретне запитання: «Хто вбивав?» — чіткої відповіді не отримав узагалі. Провели очну ставку, і недавні друзі почали показувати один на одного як на вбивцю. Таке, звичайно, трапляється, нікому не хочеться брати на себе роль «паровоза». Не зрозуміло також, хто запропонував викрасти і вбити Микитенка. Принаймні у написаних власноручно зізнаннях про це не сказано жодного слова.

Тепер — про суму грошей, викрадених у вбитого. Захопили всіх зненацька, тримали окремо, допитували теж поодинці. І кожен називав різну цифру. Ріг заявив, що Микита мав із собою без малого тисячу баксів, Скляр наполягав на восьми сотнях, Кузьма впевнено твердив — тисяча сто, а Дора взагалі відмовився називати навіть приблизну суму, посилаючись на головний біль. Звідси — питання на засипку: за яким принципом вони ділили гроші? Якщо порівну, а саме така відповідь напрошується, то чому ніхто не зафіксував, скільки саме їх було? Адже це дуже важливий момент. Розбіжності в цифрах свідчили тільки про одне: вони не встигли між собою домовитися.

Далі — напад на фірму «Драко». Тут нібито все в порядку, зізнання є. Але схема повторюється, щоправда, трошки в іншому варіанті. Згідно зі свідченнями Рожнова, вони всі йшли на діло озброєними, наставили стволи на охоронців і… раптом хтось із чотирьох стрельнув. Може, двоє пальнули одночасно, потім іще стріляли, як він наполягає, з переляку і для самозаспокоєння. Справді, таке пережити, адже вбивство, тим більше — подвійне, в їхні наміри не входило. Інші говорили приблизно те саме: так, пістолети були; ні, стріляв не я, а хтось інший. Хоча в голови охоронців зроблено по контрольному пострілу. І стріляли з одного пістолета. Спочатку пальнули в груди одному охоронцеві, потім, поки не оговтався, другому. Далі для самозаспокоєння контрольний, причому стріляли не впритул, із висоти середнього людського зросту, експертиза не помиляється. Вбивця примірявся старанно, аби загнати кулю точно в перенісся, і це йому вдалося. Рука стрільця не мусила тремтіти, а жоден із чотирьох цим похвалитися не може. Наприклад, за висновками медиків, Ріг та його однокласник Скляр вживають спиртне років із тринадцяти. А коли вже вони наполягають на своєму збудженому емоційному стані, то пістолет мусив просто гуляти в руці будь-кого з них.