Амба. Том 1. Втеча
- Автор: Землянин Влад
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Амба. Том 1. Втеча». Краткое содержание книги:
Верблюд окинув ув’язнених нахабним поглядом. Дещо довше затримався на Макарові. Згадав розмову з Профом. Так і не зводили новенького в жіночу зону. Розумів: йому самому такий лоб більш потрібний, ніж Профові.
Останнім часом знахабнів народ. Особливо підводять голову враженята, та й бандери з поліцаями все частіше огризаються. Воно завжди так, коли Пахан вийде на волю. Після амністії й поменшало своїх людей. Бригада Тигри зовсім від рук відбилася. А рівня Тигрі – Макар. Із таким бугаєм швидко Паханом визнають.
Після амністії Профа Верблюд не раз по-доброму підходив до хлопця, намагаючись затягнути у свою кодлу, пригріти, щоб потім приручити, але Макар відмахувався, як від надокучливого ґедзя, і дивився мимо, наче крізь скло. Що ж, не хоче базарити за пляшкою і «закусю», доведеться трішки пером[12] полоскотати, а через кров чоловік стає зговірливішим. Кров – вона швидше баби й монети упокорює. Все одно інша доріжка не світить: від враженят шарахається, а самітники в таборі не живуть. Спробує перо – стане покірливішим, сам «приканає», зрозуміє, де тепліше і солодше… Саме зараз нагода перевірити лоба в ділі. Заступиться, слово кине – буде за що присіктися. Випробують у бійці, а заразом і провчать.
– На весь барак не знайдеться помічника?! Сусіду, она, попрось. Скажи, поміч відпрацюю, відслужу. А ні – тоді валяй! Потіш товариство.
«Товариство» – все на одне обличчя, мовчки дивилося з нар: одні з цікавістю, інші тупо, відчужено, деякі співчутливо, хоча, зустрічаючись із поглядом Верблюда або Сивого, відразу ж опускали очі. Усіх ув’язнених об’єднували байдужість і якась приречена покірність долі.
Макар упевнений: останні слова про «помічника» стосувалися насамперед його. Це зрозумів не лише він. Багато хто кинув швидкий погляд у бік хлопця. Навіщо заводять – тайговик збагнути не міг, але знав: одному зі зграєю не впоратися. Та й з порожніми руками блатарі не ходять… Розворушити б «товариство»… Однак простіше взимку підняти з барлога ведмедя, ніж зека повести проти блатарів.
– Ану, кому сказав. – Верблюд узяв фотографію обома руками, – зараз…
Сивий побіг, потім різко зупинився, кинувся в інший бік і зіткнувся із Верблюдом.
– Хитруєш, падлюко. – Верблюд сплюнув. Плювок потрапив Сивому в груди.
– Забирайте шарф. Усю посилку. Тільки віддайте фотографію і лист… Це ж моя дружина… Розумієте, моя дружина!!! Благаю вас… – Сивий усе ще з надією зазирав Верблюдові в очі і тягнувся до світлини.
– Кажу, корєш, без лап. До чого ж ти шкодючий. Не терплю нічиїх, лише жіночі, ніжні… Дружина… Його дружина! – Верблюд відштовхнув Сивого і побіг за ріг столу. – Подивіться – смердючий тарган. Шнобель, як у гусака. А шия… Його дружина… Ха-ха-ха! У нього дружина… І така класна шльондра сохнутиме десятку за дохлою гнидою?! У тебе женілка вже…
– Віддай фотографію і посилку, – до Верблюда повільно підходив Булах.
Барак принишк. Ніхто не помітив, коли зайшов Тигра, а він уже давно спостерігав за «виставою» і «товариством». Побачив, як від останніх слів Верблюда більшість зеків зніяковіли, як розлючено-зло зиркав по нарах Макар.
– А-а-а, Тигро! Здоров! Ти відкєда приканав? – Верблюд зробив вигляд, що не зрозумів Булаха. – Сідай, підзакуси. Гостем будеш…
– Н-у! Х-утко-ко…
– Відвали, корєш, відсєль. Тебе і бригаду не чіпаємо – ось і шморгай у дві нірки. А просиш – могєм і тобі роги обламати, – Верблюд сплюнув під ноги Булаху, обвів поглядом своїх, жалкуючи, що немає поміж них Профа і Маестро.
Завести б Тигру. У загальному безладді провчать Макара, поквитаються з Тигрою. Після амністії Профа народ бешкетує. Бригада ж Тигри завжди жила незалежною «державою». Верблюд, помітивши, як кілька друзяк Булаха підвелися з нар, посміхнувся.
Що могли зробити десяток, другий, коли третина барака – свої люди: на рогачів[13] можна не зважати; рогач – завжди рогач, не посміє втрутитися, лише б його не чіпали. – Коротше, останній раз по-доброму кажемо: закрий пельку і менше виступай! Не на партійних зборах.
– За партію, гниль, голову відірву! Кому наказав – усе до нитки поверни!
Булах горою височів над Верблюдом. Погляд глибокий, важкий. Він добре розумів коротуна. Рано чи пізно зіткнення не уникнути. На Макара, здається, можна розраховувати… А інші? Не один місяць усією бригадою мізкували над тим, як зачепити за живе «товариство», щоб кожен хоча б на півгодини відчув себе людиною. А кінчати з кастою «законників» давно пора. Коли ще трапиться така нагода?! Профа немає. Верблюд для ролі Пахана – слабак. Кволенький статурою і макітрою. Коротше – авторитет не той.
12
Перо (жаргон) – фінка, ніж (ред).
13
Рогачі (жаргон) – зеки, які старанно працюють (ред.).