Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі

Представники раннього Клану поширювали памфлети, лінчували темношкірих, стріляли їх, кастрували, спалювали, били рукоятками пістолетів і всіляко залякували. Вони нападали на колишніх рабів та всіх тих білих громадян, які підтримували права чорношкірих брати участь у голосуванні, володіти землею чи здобувати освіту. Та буквально протягом якихось десяти років Клан було знищено, здебільшого завдяки втручанню органів правопорядку та військових, керованих із Вашингтона.

Однак попри те, що сам Клан зазнав поразки, цілі, які він проголошував, були, в основному, досягнуті через запровадження так званих Законів Джима Кроу.[5] Конгрес, який у період Реконструкції похапцем запроваджував законодавчі заходи задля юридичної, соціальної та економічної свободи темношкірих, невдовзі так само швидко почав їх згортати. Федеральний уряд погодився вивести свої окупаційні війська з Півдня, що фактично призвело до відновлення панування білих. Верховний Суд Сполучених Штатів своїм рішенням у справі «Плессі проти Фергюсона» узаконив повномасштабну расову сегрегацію. (1892 року Гомер Плессі, який був на 1/8 чорним, сів у поїзді у вагон для білих і був заарештований за законами Луїзіани. Вважаючи, що влада штату порушує Конституцію США, яка гарантує рівність громадян перед законом, Плессі звернувся до суду. У 1896 році Верховний суд ухвалив рішення про те, що поділ громадян на біло- і чорношкірих не порушує Конституції).

Ку-клукс-клан перебував переважно в стані сплячки аж до 1915 року, коли фільм режисера Д. В. Гріффіта «Народження нації» (The Birth of a Nation), початкова назва — «Член Клану» (The Clansman), став тією жариною, з якої спалахнуло його відродження. У своєму фільмі Гріффіт зобразив Клан як захисників усієї білої цивілізації й одну з найшляхетніших сил в американській історії. У кінострічці цитувався рядок з «A History of the American People», написаний відомим істориком: «І нарешті постав великий Ку-клукс-клан, справжня імперія Півдня, щоби захистити південний край». Істориком, про якого йдеться, був президент Сполучених Штатів Вудро Вілсон, який свого часу був викладачем і президентом Принстонського університету.

У двадцяті роки відроджений Клан уже налічував, як стверджували його представники, аж вісім мільйонів членів. Цього разу організація не обмежилася Півднем Сполучених Штатів, а поширилася всією країною; і об’єктом її уваги стали не лише чорношкірі, а й католики, євреї, комуністи, профспілки, іммігранти, агітатори й інші «порушники фактичного порядку». У 1933 році, коли Гітлер прийшов до влади в Німеччині, Віл Роджерс першим указав на момент, який пов’язував новий Клан з новою загрозою в Європі: «Усі газети кажуть, що Гітлер намагається копіювати Муссоліні, — писав він. — Та мені здається, що він намагається копіювати Ку-клукс-клан».