Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Бубличні дані відображають міру, якою чесність залежить від настрою, в якому перебуває людина. У цьому аспекті важливим чинником є, наприклад, погода. Нехарактерно гарна для сезону погода надихає людей охочіше розлучатися з грішми, тоді як нехарактерний для сезону холод (а також сильний дощ і вітер) підштовхує людей до безсоромного й масштабного шахрайства. Найгірша ж ситуація спостерігається під час свят. Різдвяний тиждень призводить до 2-відсоткового падіння коефіцієнта оплати (а отже — і до 15-відсоткового сплеску крадіжок; фактично має місце тенденція, яка є зворотною тенденції «9/11»). На День подяки становище є майже так само поганим; святковий тиждень св. Валентина також огидний — як і тиждень до та після 15 квітня. Є, однак, кілька гарних свят: тижні, пов’язані з Четвертим липня,[4] Днем праці та Днем Колумба. Яка ж різниця між вищеназваними групами свят? Свята, позначені низьким рівнем шахрайства, є чимось більшим, ніж один вихідний день. Свята ж, позначені високим рівнем шахрайства, пов’язані з численними турботами й завищеними очікуваннями з боку рідних та близьких.
Фельдман теж зробив певні власні висновки про чесність, виходячи більше з досвіду, аніж з даних. Він переконався в тому, що мораль є важливим чинником: офіс є чеснішим, якщо працівники люблять свого шефа і свою роботу. У нього також з’явилося переконання, що службовці на вищих посадових щаблях шахраюють більше за своїх колег, які перебувають на нижчих щаблях. Цього висновку він дійшов після того, як протягом трьох років постачав бублики одній компанії, яка була розташована на трьох поверхах: верхній поверх — керівники, а два нижніх — службовці, відповідальні за продаж, адміністративний та обслуговуючий персонал. (Фельдман ставив собі таке запитання: а чи, бува, не шахраюють боси через гіпертрофоване відчуття своєї належності до керівного прошарку? Напевне, він мав поставити собі ще й таке запитання: а чи не вибилися ці люди в люди, тобто до керівного прошарку, саме завдяки своїй схильності до шахрайства?)
Якщо мораль — це те, яким нам хотілося би бачити світ, а економіка демонструє нам, яким він є насправді, тоді історія про бубликовий бізнес пана Фельдмана потрапляє на самісіньке перехрестя моралі й економіки. Так, багато людей крали його бублики, але ж значна більшість цього не робили, навіть знаючи, що за ними ніхто не стежить. Такий висновок може декого здивувати — включно з економістами, приятелями Фельдмана, які двадцять років тому застерігали, що його схема, побудована на чесності, виявиться нежиттєздатною. Але цей висновок не здивував би Адама Сміта. Насправді темою першого твору Сміта, який називався «Теорія моральних почуттів», була внутрішня чесність, притаманна людству. «Хоч якою егоїстичною вважалася б пересічна людина, — писав він, — у її природі є, вочевидь, певні засадничі речі, які цікавлять її в долях інших людей і які роблять їхнє благополуччя необхідним для неї, хоча вона не отримує з цього нічого, окрім задоволення їх споглядати».
Є історія про перстень Гіга, яку Фельдман інколи розповідає своїм приятелям-економістам. Вона наводиться у «Республіці» Платона. Один учень на ім’я Главкон розповів її у відповідь на повчання Сократа, який, як і Адам Сміт, стверджував, що людям загалом властиво бути добрими навіть без примусу. Главкон, як і приятелі-економісти Фельдмана, з цим твердженням не погодився. І розповів історію про пастуха на ім’я Гіг, який випадково знайшов таємну печеру, у якій лежав мрець із перснем на руці. Коли Гіг одягнув цей перстень собі на палець, то виявив, що став невидимим. Оскільки ніхто не мав змоги бачити його, Гіг почав займатися речами огидними й мерзенними: спокусив царівну, убив царя тощо. Притча про Гіга порушувала моральне питання: чи зможе людина здолати спокусу злодійства, коли вона знатиме, що її вчинків ніхто не бачитиме? Вочевидь, Главкон дав на це запитання заперечну відповідь. Але Пол Фельдман стає на бік Сократа й Адама Сміта, бо відповідь на це запитання, принаймні у 87 % випадків, буде ствердною.
4
Четвертого липня святкують День незалежності США (Прим. ред.).