Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі
- Автор: Левитт Стивен Дэвид, Дабнер Стивен Дж
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7279-44-
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі». Краткое содержание книги:
Що небезпечніше: вогнепальна зброя чи басейн? Що спільного між Ку-клукс-кланом і ріелторами? Що робить батьків ідеальними? Відповіді на ці та інші несподівані запитання дають у своїй книжці «Фрікономіка» американський економіст Стівен Левітт і журналіст Стівен Дабнер. Проте це не просто захопливі й оригінальні пояснення. Це серйозний економічний аналіз із масштабними статистичними даними, які автори збирали протягом багатьох років. «Фрікономіка» дає змогу поглянути на звичні речі під іншим кутом зору, а також зрозуміти, що ми часто плутаємо причину й наслідок і стаємо на ті позиції, які є для нас зручними, а не об’єктивними.
Можливо, відповідь на це запитання криється в… бубликах. Візьмімо, наприклад, відому історію чоловіка на ім’я Пол Фельдман.
Свого часу Пол Фельдман плекав сміливі й великомасштабні мрії. Ставши в молоді роки фахівцем з економіки сільського господарства, він забажав боротися з таким світовим явищем, як голод. Натомість йому випала праця у Вашингтоні — аналізувати витрати на озброєння у Військово-морському флоті Сполучених Штатів. Це було 1962 року. Наступні двадцять з гаком років Фельдман і далі займався у Вашингтоні аналітичною працею. Він обіймав високі посади й заробляв великі гроші, але його якісна праця не завжди отримувала належне визнання. На різдвяних вечірках в офісі колеги зазвичай представляли його своїм дружинам не як «керівника дослідницької групи, що фінансується державою» (він справді був керівником цієї групи), а як «хлопця, що приносить бублики»28.
Історія з бубликами почалась як неформальний жест: керівник частував своїх підлеглих бубликами щоразу, коли вони здобували контракт на дослідження. Потім він вирішив перетворити це на свого роду традицію: щоп’ятниці приносив бублики, зазублений ніж і вершковий сир. Службовцям із сусідніх поверхів, які почули про бублики, захотілося й собі поласувати. У результаті Фельдману доводилося приносити близько двохсот бубликів щотижня. Для компенсації своїх витрат він установив коробочку для готівки, а на ній написав пропоновану ціну. Процент компенсації витрачених коштів складав приблизно 95 %; невеличку нестачу Пол Фельдман пояснював не чиєюсь скупістю, а просто забудькуватістю.
У 1984 році, коли в його дослідницькому інституті відбулася зміна керівництва, Фельдман окинув поглядом своє майбутнє і невдоволено скривився. Тож він вирішив полишити свою роботу й зайнятися продажем бубликів. Його друзі-економісти вирішили, що він з глузду з’їхав, але Фельдмана підтримала його дружина. Двоє їхніх дітей уже отримали освіту, третій мав невдовзі закінчити інститут, а кредит на придбання будинку вони вже встигли виплатити.
Об’їжджаючи офісні зони, що з усіх боків оточують Вашингтон, Фельдман знаходив собі клієнтів нехитрим прийомом: рано-вранці привозив до офісної кімнати відпочинку бублики та коробочку для готівки, а в передобідній час повертався, щоб забрати гроші й недоїдки. Це була комерційна схема, побудована на довірі й чесності, і вона спрацювала. Минуло кілька років, і Фельдман уже постачав 8400 бубликів ста сорока компаніям щотижня, заробляючи при цьому максимум того, що він отримував, працюючи аналітиком у дослідницькому центрі. Він скинув із себе кайдани затворницького конторського життя й став щасливою людиною.
А ще він, абсолютно ненавмисно, здійснив чудовий економічний експеримент. Фельдман від початку вів ретельну бухгалтерію свого бубликового бізнесу. І завдяки цьому, порівнюючи кількість зібраних у коробочки грошей із кількістю спожитих бубликів, він отримав змогу визначити чесність своїх клієнтів із точністю до копійки. Чи цупили вони його бублики? Якщо так, то чим за своїми характеристиками відрізнялася компанія, де працювали здебільшого крадії, від компанії, де працювали переважно чесні люди? За яких обставин люди схильні красти більше чи менше?
Це випадкове й побічне дослідження, яке здійснив Фельдман, фактично дало змогу ретельно придивитися до різновиду шахрайства, який уже давно спантеличував науковців і став відомим під назвою «посадові злочини», тобто злочини, скоєні службовцями. (Так, недоплатити грошей булочнику — це також службовий злочин, хоча й дрібний). Спроба висвітлити таку велику й складну проблему — посадові злочини — крізь призму діяльності торговця бубликами може видатися смішною. Та часто трапляється так, що одне маленьке питання допомагає пролити світло на великі й важливі проблеми.
Попри всю увагу, приділену таким компаніям-шахраям, як Enron, дослідники не надто розуміються на практичних аспектах посадової злочинності. Питаєте, у чому причина? А причина — у відсутності надійних даних. Основною особливістю службової злочинності є той факт, що ми дізнаємося лише про дуже малу частку тих людей, яких ловлять на гарячому в процесі шахраювання. Більшість розтратників живуть собі тихенько і в теорії вельми щасливо; службовців, які розкрадають майно та кошти компаній, виявляють не надто часто.