Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Найбільш розповсюдженими формами посуду були горщики, банки та миски. Останні значного поширення набувають за доби пізньої бронзи, що, напевне, можна розглядати як наслідок поширення культури побуту. У різних груп населення всі три названі типи посуду відрізнялися як за конфігурацією, так і за орнаментикою. Для степових районів характерні приземлені горщики, висота яких приблизно дорівнює діаметру. У прабалто-слов’янському лісостеповому ареалі протягом II тис. до н. е. найпоширенішими були так звані тюльпаноподібні горщики, висота яких у два рази перебільшувала діаметр вінець та у чотири — денця. Така відмінність основної форми посуду, який служив для приготування їжі, безумовно, не могла бути випадковою і пояснюється особливостями будови вогнищ. Банки мають більше спільних рис, але, як і горщики, різняться за пропорціями та деякими деталями форми. На теренах правобережного лісостепу вони мають ледь опуклий тулуб, у степових районах їм притаманні низькі прямі або конусоподібні стінки. Особливу форму тут складають гостроребрі горщики, стінки яких у середній чи верхній частині мають різкий перегин (рис. 167). Згаданими формами, звичайно, не вичерпується керамічний комплекс доби бронзи. Враховуючи імпорт, обмін та індивідуальність виготовлення кераміки, котра продукувалася мало не в кожному господарстві, вона була набагато різноманітнішою.
Рис. 167. Чаша зрубної культури (с. Новосолдатка, курган 1).
До певної міри це ж стосується і орнаментації посуду. Найбільш багато та пишно прикрашена кераміка доби ранньої бронзи. У цей час орнаментом укривалася переважно уся зовнішня поверхня посуду від вінець до денця. За доби середньої бронзи — верхня половина посудини, а за пізньої — лише вінця та фриз попід ними. Найскладнішим є питання, яке виникає при аналізі орнаменту і полягає в тому, що саме є декором, а що відображенням різних ідеологічних уявлень. В орнаментиці доби бронзи обидва ці моменти є і вони майже неподільні. Символічні деталі настільки переоформлені та стилізовані, що їхній давній сенс та первісна форма вже майже невловимі.
Для більшості етнічних груп України характерний ряд спільних орнаменталізованих знаків, пов’язаних із символікою обожнення природи, Сонця, вогню, рослин. Давно вже встановлено значення таких прадавніх знаків, як коло та хрест, поширених по усьому світу. І всюди вони мають одне й те саме значення — Сонце та вогонь. Ці та інші подібні знаки: коло, розділене на чотири частини двома навскісними лініями, що перехрещуються, коло із зіркою, коло з променями, що розходяться, коло із зубцями — є в орнаментиці всієї України.
Солярні знаки іноді трапляються у поєднанні з рослинними символами. Останні у Північній Україні мають три найпоширеніші символи: деревце з піднятими догори гілками, «ялинка» та багатопелюсткова розетка. Ці символи наносилися лініями, відбитками шнуру, валиками. На особливу увагу заслуговує мотив трикутника, що посідав у декорі кераміки бронзової доби особливе місце. Трикутник прийнято вважати традиційним символом землі, а трикутник із крапками усередині, можливо, означав розоране поле.
На групі кераміки є спіральний візерунок, побудований за принципом повторів спіралі, яка переходить у «біжучу хвилю». Магічне значення спірального орнаменту відоме з давніх-давен. Часто його розглядають як символічно передані воду та Сонце або ж як плин часу.
Різноманітність форм, розмірів та розмаїття орнаментики на посуді дає підстави припускати, що виробництво кераміки за доби бронзи було індивідуальним заняттям у сфері домашнього виробництва.
На більшій частині Європейського континенту бронзовий вік тривав близько тисячі років — від початку II тис. до н. е. до початку І тис. до н. е. Порівняно з іншими частинами Європи Україна рано увійшла до бронзової доби. Ранньому знайомству з цим металом племен Правобережної України сприяли зв’язки з чи не найдавнішим у Європі Балкано-Карпатським металургійним центром, а Лівобережної — з Кавказьким, де вже у III тис. до н. е. відомі штучні мідно-миш’яковисті сплави.
Із раннього періоду бронзових виробів маємо дуже мало. Головним чином це невеликі ножі, шила та дрібні прикраси у культурах шнурової кераміки та катакомбної спільності, куди вони потрапляють унаслідок обміну у готовому вигляді. Є підстави говорити про зародження місцевої металургії. Спектральний аналіз деяких речей (спіральних підвісок, втульчастих сокир тощо) свідчить, що вони виготовлені із змішаного матеріалу — кавказько-карпатського, тобто вже на місці, й не мають аналогій ні на Кавказі, ні у Карпатській зоні. Знайдено також поодинокі глиняне сопло, кам’яне коваделко та глиняну формочку для відливки клиновидної сокири, які підтверджують виникнення місцевої обробки металу. Активізація місцевого ливарного виробництва у степових районах пов’язана із розселенням високорозвинених племен катакомбної спільності, котрі, на думку ряду археологів, просунулися на терени України з Північного Кавказу. У Північному Причорномор’ї, Донбасі та Криму виявлено понад 30 поховань, які, судячи з речового супроводу (тиглі, ллячки, сопла, ливарні формочки та кам’яні знаряддя для обробки металу), належали майстрам-металургам[351]. Ливарні матриці засвідчують розширення асортименту металевих знарядь. Чільне місце серед них посідають втульчасті сокири та бруски-напівфабрикати для виготовлення інших знарядь — ножів, тесел, стамесок тощо. Сировина у вигляді злитків миш’яковистої бронзи надходила з Кавказу. Про це на підставі даних спектрального та металографічного аналізів пишуть фахівці[352].
351
Нечитайло А. Л. Особливості впливу металовиробництва Кавказу на Північне Причорномор’я за доби середньої бронзи // Археологія. — 1992. — № 2. — С. 22—29.
352
Черных Е. Н. Металлургические провинции и периодизация эпохи раннего металла на территории СССР // СА. — 1978. — №4; Его же. Культурные контакты в Циркумпонтийской области // Кавказ в системе палеометаллических культур Евразии. — Тбилиси, 1987.