Повітряний замок, що вибухнув

Насамперед вона залучила до роботи трьох співробітників Генеральної прокуратури, яких знала вже багато років. Потім звернулася до відомого історика, який працював у Державній раді з попередження злочинності, по відомості про те, як протягом десятиліть формувалися відомства із забезпечення державної безпеки. І нарешті, формальним керівником розслідування вона призначила Моніку Фігуеролу.

Тим самим слідство у справі «Секції» набуло конституційної форми. Тепер його можна було розглядати як будь-яке поліцейське розслідування, щоправда, за цілковитої заборони на розголошення інформації.

За минулі два тижні прокурор Густавссон запрошувала до себе велику кількість людей для формального, але суто секретного допиту. Окрім Едклінта і Фігуероли викликалися також інспектори кримінальної поліції Бубланськи, Соня Мудіґ, Курт Свенссон і Єркер Хольмберґ. Далі настала черга Мікаеля Блумквіста, Малін Ерікссон, Хенрі Кортеса, Крістера Мальма, Анніки Джанніні, Драґана Арманського, Сусанн Ліндер і Хольгера Пальмґрена. За винятком співробітників «Міленіуму», які принципово не відповідали на питання, що могли привести до розкриття джерел, усі решта з готовністю надали вичерпні пояснення і документацію.

Рагнхільд Густавссон аж ніяк не була в захваті від того, що їй передали складений «Міленіумом» графік, згідно з яким від неї вимагалося заарештувати кількох людей у точно визначений день. Вона вважала, що для доведення розслідування до стадії арештів необхідно кілька місяців підготовки, але в даному разі вибору в неї не було. Мікаель Блумквіст із журналу «Міленіум» зговірливості не виявляв. Він не підкорявся жодним державним постановам чи регламентам і збирався опублікувати матеріал на третій день суду над Лісбет Саландер. Це змушувало Рагнхільд Густавссон підстроюватись і завдавати удару одночасно, щоб підозрювані, а також можливі докази не встигли зникнути. Правда, Блумквіста, хоч як дивно, підтримали Едклінт з Фігуеролою, і заднім числом прокурор почала розуміти, що блумквістівська модель має низку очевидних переваг. Як прокурор вона діставала добре організовану підтримку ЗМІ, таку необхідну в разі порушення судового переслідування. Крім того, за такого швидкого розвитку процесу інформація про це складне розслідування не могла встигнути просочитися в коридори влади, а отже, і дійти до «Секції».