Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
— Душенько моя, — говорив сенешаль, — що ти думаєш про цього кастильця, який убив командора, не давши йому навіть висповідатися?
— Думаю, милостивий мій чоловіче й повелителю, — відповів привид жінки, — що це великий гріх і підлість. Однак я маю надію, що милостивий Тайфер не випустить безкарно цього кастильця із замку й кине йому рукавицю.
Неймовірний жах охопив мене, я вискочив на сходи, хотів напомацки потрапити до дверей бурґграфа, але марно. В руці я все ще тримав свічку і подумав про те, щоб запалити її; тут я дещо заспокоївся, намагаючись пояснити собі, що це лиш моя збуджена уява породила ті постаті, які я бачив був біля каміна. Я повернувся і, зупинившись у дверях зброївні, переконався, що біля каміна й справді нікого немає. Я сміливо увійшов, але зробивши кілька кроків — що ж я побачив посеред залу? Милостивий Тайфер у войовничій поставі цілив у мене кінцем своєї шпаги. Я спробував втекти на сходи, але в дверях стояв привид конюшого, який кинув мені до ніг рукавицю.
Не знаючи, що робити, я схопив першу ліпшу шпагу зі стіни й кинувся на мого уявного противника. Мені навіть здалося, що я розсік його надвоє, але в ту ж мить отримав удар під серце, який обпік мене, як розжарене залізо. Кров моя залила підлогу, і я впав непритомний.
Прокинувся я наступного дня в кімнаті бурґграфа, який, бачачи, що я не вертаюся, узяв святої води й прийшов по мене. Знайшов він мене на підлозі, непритомного. Я оглянув свої груди, там не було жодної рани, отже удар, який я отримав, був усього лиш плодом уяви. Бурґграф ні про що мене не запитував, але радив, щоб я негайно покинув замок.
Я послухався його поради й подався до Іспанії, а через тиждень уже був у Байонні. Приїхав я туди в п’ятницю і зупинився в заїзді. Серед ночі раптом прокинувся й побачив перед собою милостивого Тайфера, який цілив у мене шпагою. Я перехрестився, і мара розійшлася парою. Однак я відчув такий самий удар, який отримав у замку Тет-Фульк. Мені здавалося, що мене заливає кров, я хотів покликати на допомогу, втекти з ліжка, але одне і друге було неможливим. Ці несказанні муки тривали до перших півнів; аж тоді я заснув, але наступного дня почував себе жахливо. Відтоді щоп’ятниці повторюється те саме видіння, і ніякі побожні вчинки не здатні його усунути. Смуток штовхає мене в могилу; я опинюся в ній ще до того, як зможу увільнитися з-під влади сатани; лиш слабенький пломінчик надії на милосердя Боже ще підтримує мене й додає сил, щоб переносити мої страждання.
На цьому командор Торальва закінчив свою розповідь — а радше закінчив Проклятий Пілігрим, який, розповівши все це Корнадесу, так продовжив історію своїх пригод:
Командор Торальва був людиною побожною, хоча й порушив святі засади релігії, викликавши на дуель людину, якій не дозволив навіть очистити своє сумління. Я легко переконав його, що якщо він дійсно хоче звільнитися від домагань сатани, то повинен відвідати святі місця, в яких грішники завжди знайдуть розраду й ласку.
Торальва послухався моєї поради, і ми разом відвідували чудесні місця в Іспанії. Потім подалися до Італії. Побували в Лорето і в Римі. Великий сповідник дарував йому не тільки умовне, але й повне відпущення гріхів, до якого додав папську індульґенцію. Торальва, повністю визволений, вирушив на Мальту, я ж подався до Мадрида, а звідти до Саламанки.
Коли я побачив тебе, то помітив на твоєму чолі знак прокляття, і мені розповіли твою історію. Граф де Пенья Флор дійсно мав намір збаламутити й спокусити всіх жінок, але досі жодної ще не спокусив і не збаламутив. Оскільки грішив він тільки думкою, душа його ще не була в небезпеці; проте він вже два роки нехтував релігійними обов’язками і якраз збирався це надолужити, як ти наказав убити його, а радше зумовив його смерть. Ось причина, чому тебе переслідує привид. І є лиш один спосіб повернути собі душевний спокій. Ти повинен піти за прикладом командора. Я служитиму тобі провідником, бо від цього залежить і моє спасіння.
Корнадеса вдалося переконати. Він відвідав чудесні місця в Іспанії, потім подався до Італії, і два роки минуло в тому паломництві. Сеньйора Корнадес провела цей час у Мадриді, де оселилися її мати й сестра.
Повернувшись до Саламанки, Корнадес застав свій дім у зразковому порядку. Його дружина, прекрасніша, ніж будь-коли, була з ним надзвичайно ласкавою. Через два місяці вона ще раз поїхала до Мадрида провідати матір і сестру, після чого повернулася до Саламанки й назавжди вже там залишилася, тим більш, що герцоґ Аркос був призначений послом у Лондоні.