Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Тривалі побачення у виправних колоніях на правах лікувальних засудженим надаються за нормами, встановленими для відповідного рівня безпеки виправної колонії. Засудженим, хворим на активну форму туберкульозу, тривалі побачення надаються за умов відсутності виділення мікобактерій туберкульозу. Неповнолітні діти засуджених на тривалі побачення допускаються у разі відсутності медичних протипоказань у хворих.
Засуджені забезпечуються постільними речами, одягом, взуттям за сезоном, необхідним лікуванням, харчуванням за встановленими нормами за рахунок кошторису на утримання місць позбавлення волі.
10. Засуджені, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання або ухиляються від лікування і обстеження (у першу чергу з приводу хвороби, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб), за вмотивованою постановою начальника установи можуть бути переведені до дисциплінарних палат-ізоляторів. Таким засудженим щоденно надається прогулянка на свіжому повітрі тривалістю дві години, куріння у палатах-ізоляторах забороняється.
Вони виписуються з лікувально-профілактичних закладів і переводяться за місцем тримання у разі, якщо не становлять загрози для життя і здоров’я хворих, а також осіб, які їх оточують.
Забороняється хворих засуджених переводити у ПКТ чи ОК.
11. Якщо засудженого не влаштовує якість, форми, види лікування, яке надається йому у виправній колонії, чи з інших причин він має право, згідно з ч. 5 ст. 116 КВК України, звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги.
Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їх родичами за рахунок власних коштів.
Консультації і лікування у таких випадках проводяться у медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.
12. У виправних колоніях забезпечується виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних правил згідно з наказом ДДУПВП від 1 грудня 2003 р. № 224 «Про здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в кримінально-виконавчій системі».
Особи, які прибули до установ виконання покарань, проходять комплексну санітарну обробку. Не менше одного разу на сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов’язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби — стрижка волосяних частин голови. Засудженим чоловікам забороняється мати бороду, дозволяється мати коротку зачіску, але в разі застосування до них стягнень у виді поміщення до ДИО, карцеру, переведення в ПКТ, ОК вони підлягають стрижці.
У виправних колоніях середнього й максимального рівнів безпеки, секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю всім засудженим, які тримаються в камерах, надаються щоденні прогулянки тривалістю одна година, а тим, які працюють за межами приміщень, — такою самою тривалістю в неробочі дні. Засуджені до довічного позбавлення, хворі на туберкульоз, забезпечуються щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин.
Періодично піддаються дезінфекції водогінні мережі, приміщення для проживання, харчування та інші комунально-побутові й кухонно-складські приміщення. Забезпечується чітка робота пральні, сушильні, перукарні, дезкамери та інших об’єктів комунально-побутового призначення.
13. Для засуджених, які відмовилися від прийняття їжі, на підставі ч. 3 ст. 116 КВК України допускається примусове годування за медичним висновком.
Примусове годування голодуючого засудженого є крайнім заходом для збереження його життя і здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про умови тримання і порядок примусового годування в установах кримінально- виконавчої системи осіб, які відмовляються від уживання їжі, яка затверджена наказом ДДУПВП від 12 червня 2000 р. № 127, у випадках, коли роз’яснювальна робота та інші заходи впливу на засудженого залишаються безрезультатними, а подальше голодування загрожує життю.
Рішення про початок примусового годування приймає начальник установи або особа, що виконує його обов’язки, на підставі письмового висновку комісії лікарів про значне погіршення стану здоров’я голодуючого та виникнення загрози його смерті. Термін проведення комісією огляду визначає лікар, який здійснює нагляд за голодуючим. Про прийняте рішення щодо примусового годування засудженого повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.