Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
З «Тією, з каналу ТБ-4» Мікаель Блумквіст розлучився близько п’ятої години. Всю другу половину дня вони присвятили розгляду неясних моментів матеріалу, а потім у Мікаеля взяли довге інтерв’ю під запис.
Йому поставили питання, на яке йому було важко зрозуміло відповісти, і їм довелося кілька разів переписувати його репліку.
Як могло статися, що співробітники шведського державного відомства дійшли до скоєння вбивств?
Мікаель довго роздумував над цим питанням ще до того, як «Та, з каналу ТБ-4» його поставила. «Секція», ймовірно, розглядала Залаченка як виняткову загрозу, але така відповідь його все ж не задовольняла. Відповідь, яку Мікаель урешті-решт дав, теж не здавалася йому вичерпною.
— Єдине розумне, на мій погляд, пояснення полягає в тому, що «Секція» з роками виродилася в певну секту, у повному розумінні цього слова. Вони перетворилися на свого роду Кнатбі або пастора Джима Джонса, щось подібне, і живуть за власними законами, в яких такі поняття, як «правильне» і «неправильне», втратили звичний сенс, а самі ці люди в результаті, схоже, цілком відірвалися від нормального суспільства.
— Це схоже на якесь психічне захворювання?
— Такий опис, мабуть, недалекий від істини.
Мікаель доїхав метро до Шлюзу і, поглянувши на годинник, зрозумів, що в «Казанчик Саміра» йти ще зарано. Він відчував занепокоєння, але разом з тим йому здавалося, що в житті раптом усе знову стало на свої місця. Лише після того, як Еріка Берґер повернулася до «Міленіуму», він зрозумів, як катастрофічно йому бракувало її. До того ж її повернення до керма не викликало якихось внутрішніх конфліктів через те, що Малін Ерікссон довелося перейти назад на посаду відповідального секретаря редакції. Навпаки, Малін страшенно зраділа тому, що в житті (як вона висловилася) знову запанував лад.
Повернення Еріки також відкрило всім очі на те, як їм в останні місяці не вистачало співробітників. Еріка з величезним ентузіазмом знову стала до своїх обов’язків у «Міленіумі», і їм з Малін Ерікссон удалося впоратися з частиною виниклих організаційних труднощів. Вони також провели збори редакції, на яких було вирішено, що «Міленіуму» необхідно збільшити штат на одного або, можливо, двох співробітників. Правда, ніхто не мав уявлення, звідки взяти на це гроші.
Щоб згаяти час, що залишався до зустрічі з Ерікою, Мікаель купив газету і пішов пити каву в кафе «Ява» на Хурнсґатан.
Прокурор Рагнхільд Густавссон з Генеральної прокуратури поклала окуляри для читання на стіл й огледіла присутніх у конференц-залі. Їй було п’ятдесят вісім років, на її обличчі виразно виднілися зморшки, щоки нагадували побрижені яблука, а коротко стрижене волосся припало сивиною. Вона вже двадцять п’ять років була прокурором, а в Генеральній прокуратурі працювала з початку 90-х років.
Минуло всього три тижні з того часу, як її раптом викликали в кабінет генерального прокурора для зустрічі з Торстеном Едклінтом. Того дня вона збиралася закінчити кілька рутинних справ і поїхати в шеститижневу відпустку на дачу, на острів Хюсарьо. Замість цього їй доручили вести слідство проти групи представників владної структури, що проходили під ім’ям «Секція». Всі плани на відпустку довелося відкласти. Її повідомили, що в найближчому майбутньому це має стати її головним завданням і що їй надається майже цілковита свобода дій в організації робочого процесу та ухваленні необхідних рішень.
— Це стане одним з найсенсаційніших розслідувань в історії Швеції, — сказав генеральний прокурор.
Рагнхільд Густавссон була схильна з ним погодитися.
Із зростаючим подивом вона слухала, як Торстен Едклінт коротко викладав суть справи і хід розслідування, проведеного ним за завданням прем’єр-міністра. Розслідування було ще не закінчене, але він вирішив, що просунувся досить далеко і вже необхідно подати справу прокуророві.
Для початку вона узагальнила переданий Торстеном Едклінтом матеріал. Коли масштаб правопорушень почав прояснятися, вона усвідомила, що всі прийняті нею рішення в подальшому будуть обговорюватися в книгах з історії. З цієї миті вона кожну вільну хвилину присвячувала спробам розібратися в грандіозному переліку злочинів, якими їй доведеться займатися. Для шведської правової історії справа була абсолютно унікальною, і, позаяк йшлося про розкриття злочинної діяльності, що тривала як мінімум тридцять років, Рагнхільд Густавссон вирішила, що їй необхідно організувати роботу особливим чином. Їй згадалися італійські державні слідчі, яким у 70-х і 80-х роках доводилося вести справи проти мафії майже підпільно. Вона розуміла, чому Едклінт був змушений збирати матеріал таємно, не знаючи, кому може довіряти.