Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Тут дон Беліал раптом змінив тон і сказав:
— Хоча, ні, я не маю рації. Батько сеньйори Сантарес дійсно не винен, і свобода його залежить від тебе. Насолода, зумовлена добрим вчинком, повинна перевищити всі інші.
— Сеньйоре дон Беліал, — сказав я, — ти дуже холодно говориш про добрі вчинки, зате дуже палко про насолоди, які в кінцевому підсумку є гріхами. Можна подумати, що ти прагнеш моєї вічної загибелі, і що ти…
— Я, — сказав він, — є одним з головних членів могутнього товариства, яке поставило собі за мету ощасливлювати людей і виліковувати їх від нерозумних забобонів, які вони усотують з молоком матері і які потім стають на перешкоді усім їх прагненням. Ми видали вже багато мудрих книжок, де з усією очевидністю доводимо, що любов до самого себе — це основа всіх людських діянь, і що милосердя, прив’язаність дітей до батьків, палке й ніжне кохання, ласкавість королів — це тільки рафіновані форми самолюбства. Якщо любов до самого себе є головною пружиною наших вчинків, то задоволення наших бажань повинно бути їх природною метою. Про це добре знали законодавці й тому так написали закони, щоб їх можна було обходити, і люди не тратять нагоди скористатися цим.
— Як же це, сеньйоре дон Беліал, — перервав я його, — хіба ти не вважаєш, що справедливість і несправедливість — це реальні цінності?
— Це, — відповів він, — цінності відносні. А точніше ти це зрозумієш за допомогою притчі, тому слухай уважно.
Маленькі комахи повзали по верхівках високої трави. Одна з них сказала іншим: «Подивіться на цього тигра, який лежить біля нас. Це найлагідніша з усіх тварин, вона ніколи не робить нам нічого поганого; баран же ж, навпаки — дикий звір, який, якби опинився тут, одразу б зжер нас разом із травою, в якій ми ховаємось. Але тигр справедливий і помстився б за нашу смерть».
З цього можеш зробити висновок, молодий мій друже, що всі уявлення про справедливість і несправедливість, про зло й добро — відносні і ніколи не є абсолютними й всеохопними. Я згоден з тобою, що існує свого роду дурненьке задоволення, пов’язане з тим, що ми називаємо добрими вчинками. Ти, безумовно, відчуєш його, рятуючи невинно звинуваченого Ґораньєса. І ти ні хвилини не повинен вагатися, якщо тобі вже набридла його родина. Подумай добре, у тебе для цього ще багато часу. Ти повинен вручити незнайомцю гроші в суботу, через півгодини після заходу сонця. Приходь сюди вночі з п’ятниці на суботу, три тисячі пістолів чекатимуть на тебе рівно опівночі. А тим часом прощавай; прийми, прошу тебе, ще одну шкатулку з цукерками.
Я повернувся додому і дорогою з’їв кілька цукерок. Сеньйора Сантарес і її доньки ще не спали, чекали на мене. Я хотів поговорити про нещасного в’язня, але мені не дали на це часу… Однак, навіщо ж я мушу признаватися в таких ганебних учинках? Тобі лиш достатньо знати, що ми, відпустивши вудила розгнузданої хтивості, втратили відчуття часу й не лічили днів. Про в’язня я зовсім забув.
Суботній день підходив до кінця. Сонце, яке ховалося за хмарами, немовби кидало на небо криваві відблиски. Раптові блискавки сповнили мене тривогою, я намагався пригадати останню розмову з доном Беліалом. І тут я почув глухий, замогильний голос, який тричі повторив:
— Ґораньєс! Ґораньєс! Ґораньєс!
— Праведні небеса! — вигукнула сеньйора Сантарес. — Чи це дух неба, чи пекла, який промовляє до мене й сповіщає про смерть мого нещасного батька?
Я втратив притомність. Опритомнівши, побіг дорогою до Мансанареса, прагнучи востаннє вже благати про милосердя дона Беліала. Мене затримали альґвасили й відвели на якусь невідому вулицю в невідомий мені будинок, у якому я незабаром упізнав в’язницю. Мене закували в кайдани і вкинули в темний льох. Поряд із собою я відчув брязкіт ланцюгів.
— Чи це молодий Ервас? — запитав товариш моєї недолі.
— Так, — відповів я, — я Ервас і пізнаю по голосу, що говорю з доном Кристобалем Спарадосом. Чи ти знаєш щось про Ґораньєса? Чи був він невинуватим?