Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Знаю. Це теж добре. Дюк сказав мені не заходити до кухні, тому що Руті читала тобі корисну-для-душі лекцію. Ти мене не розбудив; я просто байдикувала, поки ти не прийшов. Я не спала всю ніч.
— Зовсім?
— Повік не стулила. Проте не втомлена — самопочуття прекрасне. Лише голодна. Це натяк.
Тож він її погодував. Вона дозволила йому це зробити, навіть не ворухнувшись і не використовуючи рук.
— А ти спав? — запитала вона через якийсь час.
— Так, трохи.
— Достатньо? Ні, ти — достатньо. Але як довго спала Доун? Більше двох годин?
— О, більше — я в цьому впевнений.
— Тоді з нею все добре. Дві години сну для нас — це те ж саме, що й вісім колись раніше. Я знала, яку приємну ніч ви обоє збираєтеся провести, але трохи хвилювалася, що вона не зможе відпочити.
— Що ж, це була неймовірна ніч, — визнав Бен, — хоча я й був — ну, здивований — тим, як ти підштовхнула її до мене.
— Шокований, ти хотів сказати. Я знаю тебе, Бене, — можливо, навіть краще, ніж ти сам себе знаєш. Ти приїхав сюди вчора з цілим клубком ревнощів. Думаю, тепер це минулося. Так?
Він знову глянув на неї.
— Думаю, що так.
— Добре. У мене теж була прекрасна й щаслива ніч — без жодних тривог, бо я знала, що ти у гарних руках. Найкращих руках; кращих за мої.
— О, ні!
— Гм... Я ґрокаю, що якась частка ревнощів ще залишилася. Але сьогодні ввечері ми змиємо їх водою, — вона підвелася, потягнулася до краю дивана — і тут Бену здалося, що пачка цигарок з кінця столу перестрибнула кілька дюймів і впала в її руки.
— Здається, ти теж навчилася кількох спритних трюків.
На якусь секунду вона, здавалося, була спантеличена, а потім посміхнулася.
— Кількох. Їх небагато. Це звичайні фокуси. «Я лише яйце», як говорить мій вчитель.
— Як ти це робиш?
— Ну, я просто свиснула, але марсіанською. Спочатку ти ґрокаєш предмет; потім ґрокаєш, що ти хочеш з ним зробити... Майку! — вона помахала. — Ми тут, любий!
— Йду, — Людина з Марса підійшов прямо до Бена й потиснув йому руку. — Дозволь глянути на тебе, Бене! Чесне слово, я страшенно радий тебе бачити!
— А я радий бачити тебе. І бути тут.
— І ми збираємося змусити тебе залишися. Десь на три дні? І справді — на три дні!
— Мені потрібно працювати, Майку.
— Побачимо. Всі дівчата у захваті — готуються до твоєї вечірки сьогодні ввечері. Можемо також скасувати на сьогодні усі служби та заняття на решту дня — це буде зовсім не складно.
— Патті вже внесла всі необхідні зміни до розкладу, — сказала Джилл Майку. — Вона просто не хотіла тебе цим турбувати. Доун, Рут і Сем збираються забезпечити все необхідне. Патті вирішила скасувати також і вранішній сеанс — тож ти вільний впродовж усього дня.
— Гарні новини, — Майк сів, поклав голову Джилл собі на коліна, нахилився до Бена, обійняв його однією рукою й зітхнув. На ньому був той самий одяг, що і під час зовнішньої зустрічі: вишуканий діловий костюм; бракувало лише черевиків. — Бене, ніколи не починай проповідувати. Я дні і ночі поспіль поспішаю з однієї роботи на іншу, розповідаючи людям, що їм ніколи не слід поспішати. Я в боргу перед тобою, Джилл та Джубалом більше, ніж перед ким-небудь іншим на цій планеті, — і, хоча ти тут іще з учорашнього дня, я лише зараз зміг з тобою привітатися. Як ти? Здається, ти у хорошій формі. Насправді так мені сказала Доун.
Бен зрозумів, що червоніє.
— У мене все добре.
— Це чудово. Тому що — повір мені — гірські племена будуть сьогодні невгамовні. Проте я ґрокатиму поблизу й підтримуватиму тебе. Наприкінці вечірки ти будеш свіжішим, ніж на її початку, — хіба не так, Маленький Братику?
— Так, — погодилася Джилл. — Бене, ти не повіриш, поки цього не зроблять для тебе, але Майк може дати тобі силу, — фізичну силу, я маю на увазі, а не тільки моральну підтримку. Я можу лише трохи. Майк робить це по-справжньому.
— Джилл може багато, — улестив її Майк. — Маленький Братик — це опора сили для кожного. Минулої ночі точно була, — він посміхнувся до неї, потім заспівав:
— Хіба не так, Маленький Братику?
— Тьху на тебе! — відповіла Джилл, помітно задоволена, накрила його руку своєю й стисла. — Доун точнісінько як я, і ти це знаєш кожною клітинкою. Як ми і хотіли.
— Можливо. Але ти тут, — а Доун внизу, перевіряє можливі неточності. Вона зайнята, а ти ні. Важлива різниця — хіба не так, Бене?