Твори в 4-х томах. Том 2

Його щомісячний прибуток, який, на його думку, позбавляв життя будь-якого сенсу, на сто сімдесят доларів перевищував суму, на яку рибалка Елберт Трейсі утримував сім'ю, доки його не вбили три дні тому.

На інших яхтах, пришвартованих до причалів, були інші люди й інші клопоти. На одній з найбільших — гарному чорному трищогловому судні — лежав без сну шістдесятирічний хлібний маклер, занепокоєний надісланим з контори листом про ревізію, з якою наскочили агенти Податкового управління. Раніше о цій порі він заглушив би неспокій кількома склянками віскі з льодом і довів би себе до того стану, коли сам чорт тобі запанібрата — стану, знайомого всім давнім піратам, з якими він, до речі, мав багато спільного як вдачею, так і поведінкою. Але лікар заборонив йому пити протягом місяця, власне, протягом трьох місяців, цебто йому сказали, що він не проживе й року, якщо не кине пити бодай на три місяці, і він вирішив зробити місячну перерву. А тепер він з тривогою думав ще й про телефонний дзвінок з Податкового управління напередодні його виїзду з міста: його розпитували, куди саме він збирається їхати й чи не має наміру залишити територіальні води Сполучених Штатів.

Він лежав у піжамі на своєму широкому ліжку, під головою в нього були дві подушки, лампа в узголів'ї світилася, але він не міг зосередитися на книжці — розповіді про подорож на Галапагоські острови. Він ніколи не приводив сюди жінок. Він брав жінку в її каюті, а потім приходив сюди й лягав у це ліжко. Це була його особиста каюта, свята святих — як і його кабінет у конторі. Йому ніколи й на думку не спадало привести сюди жінку. Якщо йому потрібна була жінка, він ішов до неї, і як було по всьому, то було по всьому, і тепер, коли було по всьому вже назавжди, свідомість його працювала з тією ж холодною ясністю, яка колись завжди з'являлася після близькості з жінкою. І він лежав тепер без надії на благодатне запаморочення, розбавлений тієї штучно створюваної відваги, що стільки років заспокоювала його розум і зігрівала серце, й думав про те, які докази мають ревізори, які факти їм відомі й які вони підтасують, що не викличе в них заперечень, і в чому вони побачать порушення закону, і він не боявся їх, а тільки ненавидів їх і ту владу, яку вони тепер застосовуватимуть так зухвало, що його власне запекле, визивне, напористе зухвальство — єдина раз і назавжди набута і справді вартісна риса його вдачі — дасть тріщину, а якщо він дозволить себе залякати, то й розлетиться на друзки.