Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
і енергічно протестували, нагадуючи про Сократа та Ксантиппу, запрошуючи бути справедливим і вияснюючи, що наука і лиха жінка мають між собою дуже мало спільного... Ми розійшлися з огірченням на душі, розуміючи, що він для нас загублений.
Але ми не випускали його з очей і, хоча оддалеки, з гордощами стежили за його успіхами на науковій кар’єрі. Коли він написав свою славетну студію: «Про зв’язок між фазами Юпітера і кінськими хворобами і про вплив цих останніх на економічний добробут української нації», ми оголосили його першим сучасним вченим і великим українським патріотом. На жаль, російська цензура заборонила друкувати цю річ через сміливість та оригінальність думок, висловлених у ній. Це була кепська ознака, і ми радили Тарадієнку бути обачнішим: «Не забувай, що для України буде страшна, невіджалувана втрата, коли тебе вхоплять “раби лукавих”. Цю свою працю ти видрукуєш аж тоді, коли на Вкраїні розвидниться».
Незабаром він мав складати іспити на магістра ветеринарії. При кожній нагоді ми з великим зацікавленням і турботою питалися, як стоять його справи, чи він вже зовсім приготувався до іспитів. Він запевнено всміхався, а ми, випереджаючи події, говорили нашим знайомим: «Д[оброд]ій Тарадієнко казав... Ви знаєте д[обродія] Тарадієнка? Магістер ветеринарії! Як же!.. Як же!.. Незабаром буде професором у нашому інституті по катедрі хімії. Мій приятель!»...
Уявіть же собі наш жаль і наше огірчення, коли ми довідались, що він зарізався на іспитах! Се був справді несподіваний і тим більше страшний удар для нашої амбіції. Але ми розуміли, що тут мають бути якісь незвичайні причини того нещастя. І ми стали пильно їх шукати. Тарадієнко «зарізався» на фармакогнозії. Ми стали збирати відомості про професора, що викладав фармакогнозію, і з певних джерел дізналися, що він давній принци-піальний ворог українофільства. Це кидало зовсім інше світло на невдачу нашого приятеля. Очевидно, професор в особі Тарадієнка мстився з цілої нашої нації. Се ж ясно, що наш приятель був жертвою своїх пересвідчень і прийняв терновий вінок за вітчизну, хоч дехто й завважав, що д[обродій] Тарадієнко належав до «білястих патріотів».
Коли ми сповістили Тарадієнка про наше відкриття, він попереду чомусь неймовірно подивився на нас, але коли ми дали йому «незламні докази», він, нема що крити, втішивсь, врешті освоївся і, прибравши меланхолійний вигляд, промовив високі слова, хоч за автентичність їх я не відповідаю: «Рідний мій, занедбаний краю! Для тебе я радо знесу усі прикрості і навіть життя самого не пожалію». З тихим благоговінням дивились ми на нього, жертву нашого національного рабства — і в наших серцях горіло до нього спочуття. Ми розійшлися, пригнічені думкою про заподіяну йому несправедливість, про переслідування його... Знайомим ми казали: «Ви розумієте, — тут політичні причини... національне пригноблення»... І ми прибирали значущий вигляд. «Але, будьте певні, він свого доб’ється. Це міцний, як криця, й сильний духом чоловік. Коли тут не дадуть йому катедри, то його й за кордоном приймуть радо!»
І його слава росла, повита ореолом страждань.
Другого року він зарізався на патологічній анатомії. Щоправда, анатомія не була заводом для нашого приятеля і він трохи на неї шкандибав, але всім було очевидно, що Тарадієнко був жертвою старої системи переслідування молодих многонадійних учених з боку старих педантів. І справді, коли ми зібрали відомості про професора анатомії, з великою втіхою довідались, що він теж почуває антипатію до «щирих українофілів», а цілий українофільський рух зве обскурантофільським.