Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Сніп. — 1912. — 18 (31) березня.
Микола Садовський
Хто не знає сього милого і популярного імені? Не тільки українці, але й «малороссы» однаково люблять сього корифея української сцени. Один з трьох братів Тобілевичів, він укупі з ними записав великими літерами своє ім’я в історію українського театру. Зайве говорити про його талант, про його чарівну, незрівнянну гру, про те враження, яке робить він на глядачів, зайве, бо, мабуть, нема українця, який би на власні очі не бачив на сцені Миколу Садовського, не впивався розкошами його гри, не мав насолоди від його арти[сти]зму...
Але є одна риса у вдачі д. Садовського, яку хочемо зазначити — се молодече завзяття, се здатність приймати усе нові форми життя, відповідати на нові вимоги, а не загрузати в старих пережитках. Завдяки сій чарівній рисі своєї вдачі зміг д. Садовський перенкинути місток від старого наївного народного театру до нового майбутнього, яки би відповідав усім вимогам сучасності. Постійний театр д. Садовського у Києві є сим містком, а репертуар сього театру дає запоруку, що український театр на добрій дорозі розвитку.
Побажаємо ж, щоб шановний невтомний артист швидше переборов усі перешкоди у своїй прекрасній патріотичній діяльності і щоб йому пощастило побачити пишний розцвіт новітнього українського театру, в якому б він був такою ж блискучою зорею, як і в старому колишньому театрі.
З душевним напруженням і сердечним спочуттям приглядаємось ми його роботі. Ми віримо, що загал нашого громадянства оцінить як слід заходи д. Садовського й прийде йому на поміч всебічно.
Сніп. — 1912. — 1 (14) квітня.
Марко Кропивницький
Марко Кропивницький розпочав свою артистичну діяльність в найтяжчу епоху життя українського народу в ХІХ віці, коли один за одним падали тяжкі утиски, направлені проти найдорожчого, що є у кожного народу, проти по-сліднього, що ще зосталось у народу українського, проти його мови. Здавалось тоді, що Бог смерті вже викреслив із книги життя ім’я українського народу. Безобрійний сум нищив душу нації, а масові відпади інтелігенції од свого народу тягли націю в безодню мороку, несвідомості та морального вимирання. Не було просвіту, задихався в передсмертній агонії дух творчості. І ось на високий кон, як на трибуну, вийшла людина, повна сили та внутрішнього вогню, і засміялась здоровим сміхом життя. Чудо, чудо зробилось тоді: сумні обличчя, на яких вже лягла передсмертна сутінь, зразу просвітліли, а омертвілі руки піднялись, щоб громом оплесків засвідчити, що в душу нації повернулась надія.
Зник сум, і стало ясно, що ся міцна людина, яка знайшла силу пронизать негоду сміхом, є син такого міцного народу, який переймав та й подужає свої тяжкі спити. Се психологічний момент, який правильно можна зрозуміти тільки з погляду національної психології. Се був момент, з якого культурне життя нації мало змогу виявитись зовні в формі «українського театру».
Ось чому в історії українського відродження таке велике місце дають ролі театру; ось чому ім’я Кропивницького не тільки ім’я великого артиста, але ім’я людини, яка ступила на єдиний можливий в ті часи шлях для виявлення здавленого національного життя.
Розуміється, роля українського театру в сьому виключному розумінні майже скінчена, і український театр займе з часом таке ж становище, як і у других культурних націй.