Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Арештований у 1847 році, Шевченко визволився аж у році 1857, щоб умерти в 1861 році 26 лютого. Але за це коротке життя Шевченко утворив цілий скарб національний. Справедливо можна сказати, що се найдорожчий, найцінніший скарб, який тільки має українська нація. І се скарб такого значення, що ім’я Шевченка стало синонімом сучасної новітньої відродженої України. Коли б, взагалі, треба було порівняти Шевченка з якоюсь відомою постаттю з всесвітньої історії, то можна було б Шевченка назвати українським Ієремією, що плакав на руїнах Єрусалиму, і Єзекіїлем, що подавав свому народові надії на будуччину.
Г нівний і суворий, він, наче орел, налітав на шулік, що терзали його народ. З усіх негативних з’явищ найбільш огидним для нього було ренегатство людців, яких він охрестив «Кирпа-Гнучкошиєнко» і яких рабська психологія виявлялася навіть в тому, щоб до свого прізвища додати «въ» і стати «гос-подиномъ Гнучкошыенковымъ».
Одна з найбільших його сатир — се «Посланіє до живих і мертвих і нена-рожденних земляків моїх в Украйні і не в Украйні сущих».
Чимсь правдиво біблейським віє від його слів:
Але раз у раз крізь суворі вислови ви завважите непереможну віру в відродження свого народу. І коли б треба було сказати, чого найдужче хотів Шевченко, то се була б відповідь: щастя свого народу.
Часто, коли поет відходить від головної теми, він утворює чудові жіночі постаті, напр., Марії Матері Ісусової, Наймички, дівчини-лілеї, і тоді суворі слова й думки дають місце ніжним та ласкавим висловам жалощів, сказав би — пієтету до жінки-матері. Перед здивованим читачем з’являється ціла криниця чистої прозорої душі поета, непорочної й прекрасної, як душа дитини.
Але ледве поет вертає до головної теми, як криниця погожої води робиться огненним морем, і кожен, хто наближається до того моря, який би слабодухий та слабосилий він не був, відчуває, як по жилах його пробігає вогонь, а м’язи його напружуються. Се огненне море його поезії творить цілі чуда, найбільші дива, бо гальванізує навіть моральні трупи. Про вплив його поезії можна сказати його ж власними словами:
Вічне джерело вічної любові — отсе поезія Шевченка, найбільший, най-дорогший, найцінніший скарб українського народу. Душею цілого народу є Шевченко, бо до Шевченка нація поволі, але невпинно завмирала, а з того часу незмінно відроджується до нового життя. Наче животворче сонце, пройшов він по Вкраїні, прорізуючи пітьму зневіри та оживляючи все своїми проміннями.
Є він для українського народу тим огненним стовпом, що колись Бог післав народові єврейському, як виходив він з Єгипту.
Як той біблейський огненний стовп, показує він нам шлях до щасливої будуччини.
І в ці дні суму та туги, коли гостріше відчуваємо цілу вагу смерті Тараса Шевченка, коли чигають на нас вороги, коли нові небезпеки загрожують нашому народові, нехай подадуть нам відраду й науку його слова:
«Братія, не вдавайтесь в тугу, а моліться Богу і роботайте розумно во ім’я Матері нашої України».
Сніп. — 1912. — 26лютого (10 березня).
Проф. Микола Сумцов
Поміж невеличкого гуртка наукових діячів сучасного українознавства значне місце займає професор Харківського університету Микола Сумцов. Родився він в 1854 р., вчився в Харкові і з 1878 р. розпочав виклади в університеті. Він віддався найбільш студіюванню історії української літератури й українського фольклору і в цих наукових працях зайняв місце знавця, добре відомого й поважаного не тільки в Росії, а теж і поза російськими кордонами, як видко з того, що його закликали в таке величезне наукове видання, як слов’янська Енциклопедія, по українському відділу. З його розвідок про стару українську словесність найбільшу вагу мають дисертації про Баранови-ча, Галятовського, Гізеля, Вишенського, Квітку-Основ’яненка, Шевченка. Про геніального Шевченка можна налічити біля десяти наукових розвідок М. Сумцова, котрі розкидані в різних часописях і вкупі зробили б цілу чималу книгу. З етнографічного боку у М. С[умцова] є багато наукових розвідок про українські думи, легенди, пісні, казки, про писанки, культурні переживання далекої побутової старовини, про досвітки, родинні і весільні звичаї, про українські апокрифи і псалми, про кобзарів та лірників. Одночасно, в 1906 році, М. Сумцов, користуючись полегшенням, яке тоді настало для українського слова, став читати лекції про народні пісні українською мовою. Науковий виклад був яскравим доказом здатності української мови як гнучкого і міцного знаряддя для виявлення наукової думки і підняття національної свідомості і самоповаги.