Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
- Автор: Харрис Джемма Элвин
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-0858-2, 978-617-12-1306-7, 978-617-12-1309-8
- Переводчик: Юрий Гриценко
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди». Краткое содержание книги:
Чи можуть Північний та Південний полюcи коли-небудь розтанути?
Північний і Південний полюси оточені льодом, який може в майбутньому розтанути. Щоб зрозуміти чому, мабуть, краще розглянути північ і південь окремо.
Північний полюс – це точка на «верхній» частині світу, оточена дуже холодним океаном. На Північному полюсі багато тварин, як-от білі ведмеді, кити і великі товсті моржі з вусами й дуже довгими іклами, і всі вони живуть у воді та на суходолі.
Через сильний холод верхня частина полярного океану замерзає, особливо взимку. Хоча цей лід настільки товстий, що по ньому можна їздити на снігоходах або всюдиходах, він може легко розтанути, коли приходить літо. Насправді це вже відбувається.
Через глобальне потепління морський лід на півночі тане протягом багатьох десятиліть, а інколи влітку залишається тільки половина крижаної шапки замість цілої! Ось чому так багато людей турбуються про подальшу долю білих ведмедів, а також про те, що ми, люди, теж можемо постраждати від глобального потепління.
Південний полюс трохи безпечніший, тому що лід там набагато товстіший. Замість замерзлого океану там є гігантський заморожений континент, який має назву Антарктида. На її середині лід надзвичайно товстий – це крижана гора понад дві милі заввишки.
По краях Антарктиди можна побачити багато пінгвінів (вони і справді такі милі, якими здаються). Але посередині континенту настільки холодно і лід настільки щільний, що там ніхто не живе – окрім науковців, які вирушають туди, щоб вивчати лід і сніг.
Американські дослідники встановили на найпівденнішій точці планети своєрідну позначку – стовп, пофарбований у червоний і білий кольори по спіралі, ніби на вивісках старих американських перукарень, і ви можете за бажання сфотографуватися поруч із ним. Або краще – зробіть на верхівці цього стовпа стійку на руках, попросіть когось сфотографувати, а потім переверніть фотографію догори ногами, буде схоже, ніби ви звисаєте внизу світу!
Але тепер ми знаємо, що навіть лід Антарктиди тане – особливо по краях – і одного дня може зникнути. Це було б не дуже добре, тому що, розтанувши, лід підніме рівень води в морі і створить проблему для людей, які живуть неподалік узбережжя по всьому світу. Але це може бути добре для Антарктиди, тому що тварини зможуть жити в теплішому середовищі. Сто мільйонів років тому світ був таким спекотним, що динозаври жили у вологих болотах на Південному полюсі! Якщо лід розтане знову, хто знає, хто там житиме?
Чому Сонце таке гаряче?
Це питання заводить людей у глухий кут уже тисячі років.
Однією з перших ідей було те, що Сонце – це шматок вугілля, який горить, але сьогодні ми вже знаємо, що Сонце складається переважно з частинок водню і не горітиме так, як вугілля. Замість того водень у центрі Сонця стискається так сильно, що склеюється й утворює газ гелій.
Роботи Альберта Ейнштейна допомогли вченим зрозуміти, що, стискаючись, ці частинки можуть випустити достатньо енергії, щоб сонце світило і залишалося гарячим. Температура в центрі Сонця становить 15 млн градусів за Цельсієм, але температура на поверхні значно нижче – 5700 градусів за Цельсієм. Вода в чайнику кипить при 100 градусах Цельсія, тож уявіть собі, наскільки гарячий центр Сонця.
Сьогодні ми можемо вивчати Сонце в найдрібніших подробицях за допомогою телескопів. Сонце має дивовижно гарячу атмосферу, набагато гарячішу, ніж поверхня, температура якої – 1 млн градусів за Цельсієм. Дивно, що тепло, яке надходить від поверхні Сонця, не може зробити атмосферу такою ж гарячою. Гарячі гази в атмосфері яскраво світяться під рентгеном і в ультрафіолетовому світлі. Сфотографувавши Сонце за допомогою космічних телескопів і побачивши рентгенівські промені й ультрафіолетове випромінювання, люди зрозуміли, що атмосфера залишається гарячою завдяки нескінченним магнітним полям, що проходять крізь ці гази.
Завдяки космічним апаратам SOHO, «Обсерваторії сонячної динаміки» і «Хіноде» люди дізналися, що ці магнітні поля постійно рухаються, пульсують і спричиняють вибухи, які й розжарюють гази в сонячній атмосфері до 1 млн градусів.
Звідки пішло добро?