Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Відчувши в собі вдосталь сили після масової приватизації державного майна, нова фінансово-промислова еліта заповзялася «купувати» депутатів-лобістів. Спостерігаючи, як такі депутати захищають не стільки інтереси замовників, як свої власні, лідери фінансових кланів й самі почали задивлятись на політичні крісла, які — у поєднанні з діловими позиціями — обіцяли ще більші прибутки, ніж «чистий» бізнес. Навіщо покладати надію на когось, коли можна самому керувати країною та приймати вигідні для власного бізнесу закони.
До речі, про закони. У 1995 р. вийшов указ президента України про створення фінансово-промислових груп «з метою сприяти структурній перебудові економіки України, прискоренню науково-технічного прогресу, підвищенню конкурентоздатності» український товарів. Даний законодавчий акт надав необмежені можливості тим ФПГ, що були близькі до владних структур та, фактично, створювались ними. Антимонопольний комітет за згоди Кабінету Міністрів України отримав право надати ФПГ статус легітимного монополіста, якщо ця група брала на себе зобов’язання підтримувати державні програми з розвитку пріоритетних галузей економіки України[23]. Найважливіше — ФПГ користувалися фінансовими пільгами, зниженими податками, що фактично дозволяли їм відмивати гроші у великих масштабах. Важливим елементом при створенні ФПГ була наявність «власного» комерційного банку, через який проводилися всі фінансові операції. До наглядових рад таких груп вводили державних чиновників високого рангу.
Фактично всі великі ФПГ України об’єднувалися в Союз промисловців та підприємців, який мав право вносити свої пропозиції щодо підготовки економічних законів та лобіювати їх в парламенті. Керівники України, наприклад Кучма та колишній міністр Анатолій Кінах, після виходу у відставку займали посади голів згаданого союзу. Зрощення влади з бізнесом було більш ніж очевидним.
Необхідно підкреслити, що ці групи, контролюючи підприємства, що виробляли в радянські роки левову частку українського ВВП, не збирались вкладати серйозних інвестицій в розвиток економіки нової України, як не збирались і впроваджувати нові технології та інновації у виробництво, хоча таких винаходів в країні було більш ніж достатньо. ФПГ намагались максимально зменшити витрати контрольованих ними підприємств, поступово витісняючи державну частку в їхній власності, приватизуючи їх практично безоплатно.
Прагнучи оволодіти максимальним спектром владних можливостей, ці групи консолідувалися через неформальні стосунки. Саме цим фактом пояснюється непрозора структура власності груп, утворених в період дії даного указу (його відмінили у 1999 році). Прикладами таких кланово організованих груп є ФПГ «Фінанси і Кредит», ФПГ «Приват-Інвест», ФПГ «УкрСиббанк».
Однією з провідних фінансово-промислових груп в Україні стала «Систем Кепітал Менеджмент» (АТ «СКМ»), заснована у 2000 році для управління активами гірничодобувної, металургійної та енергетичної галузей під головуванням Ріната Ахметова (одного з найбагатших людей в Україні). Протягом наступних років в складі групи «СКМ» з’явилися нові напрямки у бізнесі, було проведено корпоративну реструктуризацію, у перебігу якої активи АТ «СКМ» в межах окремих галузей були об’єднані у спеціалізовані холдинги. Також створювалися дочірні компанії за кордоном, в тому ж переліку й у Лондоні. До складу групи увійшло більш як 100 підприємств, на яких працювало понад 300 тисяч людей.
АТ «СКМ» працює в Україні, Росії, США, Італії, Великобританії, Швейцарії та Болгарії… У 2011 році було прийнято рішення про розподіл функцій власності та стратегічного управління бізнесом. В результаті проведених перетворень АТ «СКМ» сконцентрувалася на стратегічному управлінні бізнесом, а функція володіння корпоративними правами всіх активів (і українських, і зарубіжних) була передана SCM Holdings Limited опосередковано, через АТ «СКМ».
На сьогодні ФПГ розділили між собою сфери впливу по всій території країни. Провідними вважаються угрупування Донецька та Дніпропетровська. Кожне з них має свої партії та своїх політичних лідерів. Донецьк традиційно підтримав Партію регіонів України під головуванням Віктора Януковича, а Дніпропетровськ — партію «Батьківщина», лідером якої стала Юлія Тимошенко. Саме вони довгі роки визначали політичний клімат в країні, періодично здійснюючи то «оранжеві», то «біло-голубі» революції, головною метою яких був перерозподіл фінансових ресурсів та захоплення вищих держаних посад.