Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Звичайно ж, неможливо втриматися, щоб не спитати: навіщо ж призначати таку непридатну людину прем’єр-міністром? Але Кучма навіщось призначив.
Будучи прем’єр-міністром України Євген Марчук, припускаючи ймовірність своєї швидкої відставки, у грудні 1995 року взяв участь у довиборах народного депутата Верховної Ради України від одного з округів і пройшов до Ради. Марчук залишався депутатом до квітня 1998 року, очоливши в парламенті фракцію з моветонною назвою «Соціально-ринковий вибір».
У жовтні 1996 року в Києві була заснована газета «День». Заснував її Євген Щербань, український олігарх та політик середини 1990-х, у 1995–1996 роках найбагатший олігарх Донбасу, головний акціонер найбільшого українського холдингу «Індустріальний Союз Донбасу», який об’єднав сотні величезних підприємств Донецької та Луганської областей. І 3 листопада 1996 року Щербаня вбили (за рік до цього, 15 жовтня 1995 року, був убитий попередній «господар Донбасу», найбагатший олігарх Донбасу Ахать Брагін). Обидва вбивства були вчинені «бандою Кушніра». Виконавці з часом були вбиті або ж затримані. Проте замовників згаданих вбивств виявити так і не вдалося.
Щербаня вбили на злітному полі донецького аеропорту. Він повертався з Москви на власному Як-40 з ювілею Йосипа Кобзона, відомого співака, бізнесмена, агента КДБ СРСР зі стажем. В підготовці замаху брали участь не менш ніж десятеро людей. Безпосередньо вбивство виконали два злочинці (ймовірно, з солнцівської ОЗГ) — Вадим Болотських («Москвич») та Геннадій Зангеліді («Звір»). Болотських та Зангеліді проникли на територію аеропорту, використовуючи автомобіль з фальшивими службовими документами, при собі в них була авіаційна та міліцейська форми. Коли Щербань вийшов з літака, Болотських вистрелив йому в потилицю, а Зангеліді — певно панікуючи — з автомата почав безладно розстрілювати тих, хто супроводжував «замовленого». Після цього обидва кілери заскочили до автівки й зникли. Автівку вони спалили за містом. Окрім Щербаня, загинули також його дружина, авіатехнік та бортінженер літака (останній помер у лікарні від отриманих поранень). Під час перестрілки Зангеліді випадково зачепив Болотських, внаслідок чого останньому зробили підпільну операцію.
Саме після цього вбивства на перші ролі в Донбасі вийшло альтернативне донецьке угрупування — Ріната Ахметова та Віктора Януковича, а переважна частина майна Євгена Щербаня опинилася у власності Ахметова, який, внаслідок описаних подій, став найбагатшим олігархом не лише Донбасу, але й усієї України.
Операцію розробляв ватажок групи Кушнір. Його, як організатора злочину, арештували в Україні, помістили в СІЗО міста Донецька, де його було вбито просто в камері за загадкових обставин. У 2000 році в Росії вдалося заарештувати та екстрадіювати до України Болотських (Зангеліді на той час вже був мертвим). У 2003 році Болотських був засуджений до пожиттєвого ув’язнення волі, та при цьому стверджував, що за вбивство винагороди не отримував, а виконував завдання лише через прохання «друзів».
Отже, вбивство готували в Москві, виконували москвичі. Щербань повертався в той день із Москви, зі свята агента КДБ-ФСБ Кобзона. Вбивця Болотських, він же «Вадік» (також «Москвич»), вважався спеціалістом з диверсійних акцій, провчився трохи більше року в міліцейській «вишці» в Росії на антитерористичному «профілі», пізніше пішов в армію, служив у внутрішніх військах. Після армії рік пропрацював охоронцем московського кооперативу, пізніше сліди його загубилися — і виринув він вже як головний спеціаліст з диверсій, в оточенні такого собі «Синяка» (Синякіна) — авторитета з Москви, який «під дахом» російських спецслужб торгував зброєю.
Вбивство Євгена Щербаня стало однією з найгучніших справ в історії незалежної України. Журналіст Сергій Кузін (автор книги «Донецька мафія») переконував, що Щербаня та Брагіна вбили на замовлення російських злочинних груп, що прагнули контролювати приватизацію на Донбасі. На користь цієї версії говорить і той факт, що Вадим Болотських був причетним до обох убивств — Брагіна та Щербаня. Колишній прем’єр-міністр України Віталій Масол (на посаді прем’єр-міністра був двічі — в часи УРСР у 1987–1990 роках та в перші роки незалежності у 1994–1995 роках) заявив, що, на його думку, Щербаня вбив Віктор Янукович: «Я, наприклад, вважаю, що Щербаня вбив Янукович. Прибрав його зі свого шляху. Це ж Донецьк… Я Щербаня знав. Він приходив до мене, коли я був прем’єром. Попросився бути моїм позаштатним радником. Я йому навіть пропуск видав. Він мені подобався своїм здоровим глуздом. І тут Щербаня вбивають. Директор шахти Ампілов, якому я три будинки побудував, розповів, як цю справу провернули».