Норвезькі народні казки
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Норвезькі народні казки». Краткое содержание книги:
Котиться він, котиться, а назустріч йому курка.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається курка.
— Добрий день, курко-чубарко, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм, — каже курка.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів і чоловіка-маловіка, то й від тебе втечу, курко-чубарко, — сказав корж і покотився, мов коліща, вулицею.
Котиться він, котиться, а назустріч йому півень.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається півень.
— Добрий день, півню-співню, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм, — каже півень.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка і курки-чубарки, то й від тебе втечу, півню-співню, — сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому качка.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається качка.
— Добрий день, качко-крячко, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм, — каже качка.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-пат-лахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, то й від тебе втечу, качко-крячко, — сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому гуска.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається гуска.
— Добрий день, гуско-товстогузко, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм, — каже гуска.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, то й від тебе втечу, гуско-товстогузко, — сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому гусак.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається гусак.
— Добрий день, гусаче-небораче, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм, — каже гусак.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, гуски-товстогузки, то й від тебе втечу, гусаче-небораче, — сказав корж і покотився ще швидше.
Котиться він, котиться, а назустріч йому свиня.
— Добрий день, корже-йорже, — вітається свиня.
— Добрий день, свинко — сита спинко, — відповідає корж.
— Стривай, не тікай, — каже свиня. — Будьмо товаришами і ходімо в ліс. Нам буде там краще жити, ніж тут.
Сподобалось коржеві, що він матиме товариша, і пішли вони разом у ліс. Ідуть та йдуть, котяться, котяться і доходять до потічка. Свиня скік — та й на тому боці, а корж не може перебрести через воду.
— Залазь мені в рило, і я тебе перекину, — каже свиня.
Корж узяв та й заліз свині в рило.
— Рох-рох, — сказала свиня і ковтнула коржа.
Коржа більше не стало, то й казці кінець.
Дурисвіт
Жили собі колись чоловік та жінка, і було в них двоє близнят, дівчинка й хлопчик, такі однакові, що якби не різний одяг, ніхто б їх і не розпізнав. Хлопця прозвано Дурисвітом. Поки батьки були живі, то не мали з нього ніякої користі, він тільки шукав, як би когось обдурити чи зробити комусь капость. А як батьки померли, стало ще гірше. Дурисвіт не хотів братися до роботи, гайнував те, що залишилося після них, і ні з ким не жив у злагоді. Сестра працювала з останньої сили, та все надаремне. І вона запитала брата:
— З чого ми житимем, коли все прогайнуємо?
— Тоді я когось обдурю, — відповів Дурисвіт.
— А чи не буде вже запізно? — сказала сестра.
— Побачимо, — відповів Дурисвіт.
Коли всі батьківські статки скінчилися, Дурисвіт вирушив у світ когось дурити. Ішов він, ішов і прийшов до королівського двору. Король саме стояв на ганку і, коли побачив хлопця, запитав його:
— Ти куди простуєш, Дурисвіте?
— Та йду у світ поглянути, чи не обдурю когось, — відповів Дурисвіт.
— А мене ти не можеш обдурити? — запитав король.
— Ні, не можу, бо забув удома дурило.
— Хіба не можна вернутись по нього? — запитав король. — Мені кортіло б побачити, чи ти справді такий спритний, як про тебе кажуть.
— Та не хочу вертатися, бо натомив ноги, — відповів Дурисвіт.
— Я позичу тобі коня й сідло, — сказав король.
— Я не вмію їхати верхи, — відповів Дурисвіт.
— Ми тебе посадовимо на коня, — сказав король, — а ти вже якось утримаєшся в сідлі.