Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику

У Франції на час президентських виборів 1981 року інфляція зросла до 14 %, безробітних було 1,5 млн. Унаслідок цього Франсуа Міттеран став першим президентом-соціалістом П’ятої республіки. Міттеран намагався виробити альтернативу тетчерівському неолібералізмові. Обраний 1981 року після того, як правоцентристський уряд не зміг зупинити сповзання французької економіки вниз, Міттеран разом зі своїми радниками виходив із припущення, що падіння вичерпало себе, і незабаром глобальний попит почне зростати. Маючи більшість у парламенті, Міттеран і Соціалістична партія постановили масштабно підвищити соціальні витрати з метою перерозподілу багатства та підживлення споживчого попиту. Також вони вдалися до широкої націоналізації, щоб гарантувати реінвестування отриманих бізнесом прибутків. Якщо це був не соціалізм, то це була ліва версія адміністративно-командної економіки Шарля де Голля.

Політика Міттерана посприяла економічному зростанню. За перші два роки його президентства економіка Франції виросла на 2 %, тоді як у більшості країн Європи тривала рецесія. Однак із тих самих причин, в умовах рецесії в решті Європи та США, попит на французький експорт сильно відставав від французького споживчого попиту на імпорт. Протягом першого року Міттерана при владі дефіцит торгового балансу Франції майже подвоївся. Це спричинило кризу платіжного балансу.

Зазвичай країна, що має дуже великий дефіцит торгового балансу, може здійснити девальвацію своєї валюти, що зробить її імпорт дорожчим, а експорт — дешевшим. Однак Франція боялася девальвації. Ціну на нафту встановлювали в доларах, і якби Франція провела девальвацію своєї валюти, її рахунки за нафту стрімко виросли б, нівелюючи будь-який вплив девальвації на її торговий баланс. Крім того, 1979 року Франція, побоюючись, що плаваючий курс долара дестабілізує її валюту, погодилася об’єднатися з ФРН і чотирма іншими членами Європейської економічної спільноти (European Economic Community) й створити Європейську валютну систему (ЄВС), що вимагала збереження фіксованого діапазону вартості валюти.

Жан-П’єр Шевенман, міністр наукових досліджень і промисловості часів Міттерана, рекомендував вийти з ЄВС та дозволити франку впасти. Але Міттеран, який також уважав «Franc fort» (сильний франк) символом величі Франції, натомість вирішив іти тим самим шляхом, що й Тетчер. Починаючи з 1982 року, він знизив попит на імпорт, скоротивши споживчий попит за допомогою зменшення витрат, підвищення податків і заморожування зарплат. Рівень безробіття підвищився із 7,3 % 1981 року до 10,5 % 1985 року, але інфляція вповільнилася, торговий баланс поліпшився, і темпи зростання, після падіння, почали потроху збільшуватися. На той момент це ще не було цілком очевидно, але провал Каллаганата кардинальний розворот Міттерана засвідчили кінець післявоєнного консенсусу на засадах соціал-демократії та кейнсіанської економіки.