Сага про Форсайтів

Шанобливо привітавши Сомса, він із трохи підкресленою дбайливістю замкнув єдині двері.

«Якщо клієнт запрошує мене до себе,— казав він часто,— то хай сам вживає яких завгодно застережних заходів. Якщо ж він приходить сюди, ми повинні показати йому, що жодне його слово не вийде з цих чотирьох стін. Я можу з певністю сказати; що-що, а збереження таємниці ми гарантуємо...»

— Ну, сер, чим можу служити?

У Сомса так здавило в горлі, що він насилу спромігся заговорити. Треба будь-що приховати від цієї людини, що він має якийсь інший інтерес до цієї справи, крім професійного; і на його обличчі машинально з'явилася звичайна крива усмішка.

— Я прийшов до вас так рано, бо в цьому ділі не можна втрачати жодної хвилини.— Якби він затримався хоч на хвилину, вся його рішучість зразу розвіялася б.— Чи є у вас вільна надійна жінка?

Містер Полтід відімкнув шухляду, витяг записника, перебіг очима записи і знову замкнув записника в шухляді

— Атож,— відповів він,— у мене є саме така жінка.

Сомс сів зручніше й поклав ногу на ногу — його зраджував хіба що легенький рум'янець, який міг здатися звичайним для його обличчя.

— Тоді негайно пошліть її стежити за місіс Айріні Герон, квартира Д, Труро-Меншенс, Челсі, до дальших розпоряджень.

— Зробимо,— сказав містер Полтід.— Напевно, розлучення?— і він дмухнув у переговорну трубку:— Місіс Бленч є? Мені треба буде поговорити з нею через десять хвилин.

— Хай усі повідомлення ідуть через ваші руки,— провадив Сомс.— Надсилайте їх особисто мені, з позначкою «секретно», рекомендованим листом, із сургучевою печаткою. Мій клієнт вимагає, щоб усе зберігалося в цілковитій таємниці.

Містер Полтід посміхнувся, ніби кажучи: «Не вчіть ученого, мій любий сер»,— і його погляд на одну мить ковзнув по обличчю Сомса з непрофесійною цікавістю.

— Він може бути цілком спокійний,— мовив він.— Ви курите?

— Ні,— сказав Сомс.— Зрозумійте мене: з цього, може, нічого й не вийде. Коли розкриється ім'я когось із зацікавлених осіб або коли вона запідозрить, що за нею стежать, то це може призвести до дуже серйозних наслідків.

Містер Полтід кивнув головою.

— Я можу включити цю справу до категорії шифрованих. За цією системою не згадується жодне ім'я; ми працюємо під номерами.

Він відімкнув іншу шухляду, витяг два клаптики паперу, написав на них щось і дав один із них Сомсові.

— Зберігайте його, сер: це ваш ключ. У мене залишиться дублікат. Справу ми назвемо 7х. Особа, за якою спостерігатимуть, буде 17; спостерігач — 13; будинок — 25; ви самі, тобто, я хочу сказати, ваша фірма — 31; наша фірма — 32, я сам — 2. На випадок, якщо вам доведеться згадати в листі вашого клієнта, я позначив його 43; особа, яка викличе підозру, буде 47; інша така сама особа — 51. Чи є у вас додаткові вказівки або побажання?