Сага про Форсайтів

Коли його відрекомендували Вініфред, вони перескочили через погоду й заговорили про війну. Сомс несподівано перебив їх:

— Якщо він не виконає постанови суду, нам усе одно доведеться чекати з нашим позовом іще шість місяців. Я хочу прискорити справу, Белбі.

Містер Белбі, в мові якого відчувався ледь помітний ірландський акцент, усміхнувся до Вініфред і пробурмотів.

— Законна відстрочка, місіс Дарті.

— Шість місяців!— повторив Сомс.— А тоді вже буде червень! Почнуться літні канікули. Треба натиснути, Белбі.

Він матиме немало клопоту з Вініфред, яка, напевно, на той час втратить усю свою рішучість.

— Містер Дрімер зараз вас прийме, сер.

Вони рушили в кабінет одне за одним: містер Белбі пішов перший, потім Вініфред у супроводі Сомса — рівно через одну хвилину за Сомсовим годинником.

Королівський адвокат Дрімер, у мантії, але без перуки, стояв біля каміна, ніби до нього прийшли не на ділову нараду, а в гості; обличчя в нього було жовтувате, масне, що буває у дуже вчених людей, ніс чималий, оздоблений окулярами, баки коротенькі, сивуваті; він мав незрівнянну звичку безперестану примружувати одне око і прикривати спідню губу верхньою, від чого його мова скидалася на якесь рипіння. У нього була також манера несподівано наскакувати на співрозмовника, і це разом із грізним тоном і звичкою погарчати, перш ніж заговорити, створило йому репутацію, якою міг похвалитися мало хто з адвокатів, котрі вели спадкоємницькі й шлюборозлучні процеси. Примруживши око, він вислухав перелік фактів у бадьорому викладі містера Белбі, потім загарчав і сказав:

— Я все це знаю,— і несподівано наскочив на Вініфред, прорипівши:— Ми хочемо, щоб він повернувся, еге ж, місіс Дарті?

Сомс зразу ж втрутився:

— Моя сестра справді в нестерпному становищі.

Дрімер прогарчав

— Звичайно. То чи можемо ми покладатися на його каблограму, чи нам слід почекати, доки мине різдво, щоб дати йому можливість надіслати листовну відповідь, ось у чому питання, правда?

— Чим швидше, — почав був Сомс.

— А ви що скажете, Белбі?— несподівано наскочив Дрімер на молодшого повіреного.

Містер Белбі, здавалося, нюшив повітря, наче пес.

— Справа буде розглядатися не раніше як у середині грудня. Немає потреби давати йому більше часу.

— Звичайно, ні,— сказав Сомс.— 3 якої речі моя сестра повинна страждати тому, що він побіг...

— Світ за очі,— знову наскочив на нього Дрімер.— Авжеж. Нащо людям бігати світ за очі, правда ж, місіс Дарті?— І він розпустив мантію, як індик свого хвоста.— Я згоден. Ми можемо братися до діла. Оце і все?

— Поки що все,— з притиском мовив Сомс.— Я хотів познайомити вас із своєю сестрою.

Дрімер ніжно загарчав:

— Дуже приємно. До побачення.

І опустив пишний хвіст своєї мантії.

Вони вийшли одне за одним. Вініфред спустилася вниз сходами. Сомс затримався. Він і сам не сподівався, що Дрімер справить на нього таке сильне враження.