Сага про Форсайтів

Слово «притулок», яке він ужив випадково, швидше розбудило в Джун зацікавлення, ніж будь-які умисно дібрані слова.

— Айріні! Я не бачила її відтоді, як... Звичайно! Я допоможу їй залюбки.

Настала Джоліонова черга потиснути їй лікоть, сповнившись почуттям гарячого захоплення цим сміливим щиросердим маленьким створінням, яке він породив.

— Айріні горда,— мовив він, глянувши скоса на Джун, бо раптом засумнівався, чи вистачить у неї стриманості.— Їй важко допомогти. Нам треба повестися обачно. Вона мешкає ось тут. Я телеграфував їй, щоб вона чекала нас. Зараз ми по шлемо свої візитні картки.

Я терпіти не можу Сомса,— сказала Джун, виходячи з кеба. Він глузує з усього, що не має успіху

Айріні чекала їх у кімнаті, яку в готелі «П'ємонт» називали «жіночим салоном»

Виявивши справжню моральну мужність, Джун прямо підійшла до своєї колишньої подруги, поцілувала її в щоку і вони обидві сіли на диван, на якому ніхто ніколи не сидів, відколи існував цей готель. Джоліон бачив, що Айріні глибоко зворушена цим простим прощенням.

— Отже, Сомс не дає вам спокою?— запитав він.

— Він приходив до мене вчора ввечері; він хоче, щоб я по вернулася до нього

— Ви, звичайно, не повернетесь?— вигукнула Джун.

Айріні кволо всміхнулась і похитала головою.

— Але він у страшному становищі,— тихо мовила вона

— Він сам винен йому треба було розлучитися з вами, коли була змога.

Джоліон згадав, як палко Джун колись сподівалася, що пам'ять її невірного нареченого не буде заплямована розлученням.

— Послухаймо, що Айріні збирається робити,— сказав він.

Уста Айріні тремтіли, але вона сказала спокійно.

— Я б воліла дати йому новий привід звільнитися від мене.

— Який жах!— вигукнула Джун.

— А що мені залишається робити?

— Про це навіть думати нема чого,— сказав дуже спокійно Джоліон,— sans amour [35].

Йому здалося, що вона ось-ось заплаче; проте вона тільки схопилася з місця, відвернулася від них і стояла, намагаючись узяти себе в руки.

Джун раптом сказала

— Ну що ж, я піду до Сомса і скажу йому, щоб він дав вам спокій. Чого йому треба в таких літах?

— Дитину. Досить природне бажання.

— Дитину?— презирливо вигукнула Джун.— Ще б пак Щоб було кому залишити гроші Якщо йому так дуже кортить мати дитину, хай знайде собі когось, і буде в нього дитина; тоді ви візьмете розлучення, а він одружиться з нею

Джоліон раптом збагнув, що допустився помилки, привівши Джун: її запальні звинувачення були на користь Сомсові.

— Для Айріні було б найкраще, якби вона тихенько переїхала до нас у Робін-Гіл, а тоді ми побачимо, як усе піде далі

— Звичайно,— сказала Джун,— тільки.