Твори в 4-х томах. Том 2

— Та не слухай ти його, — сказав рудий ветеран. — Це ж хиренний радикал.

— Послухай краще, що я тобі розповім, — сказав другий ветеран, що пив з ними, — про те, як було у нас на флоті. І ти слухай, радикале хиренний.

— Так, ти нас слухай, а не його, — сказав рудий. — Коли флотилія заходить у нью-йоркський порт і моряки сходять на берег, увечері коло Ріверсайд-драйв завжди чекають дідки з довгими бородами, і за долар ти можеш кожному з них помочитися в бороду. Що ти на це скажеш?

— Давай так: я ставлю тобі пиво, а ти забудь цю історію, гаразд? — сказав високий. — Не можу я слухати цієї історії.

— Я ніколи нічого не забуваю, — сказав рудий. — Що з тобою, братухо?

— Це правда — про бороди? — спитав Річард Гордон. Його злегка занудило.

— Присягаюся богом і рідною мамою, — відповів рудий. — " Я й не таке ще можу розповісти.

Біля них за стойкою якийсь ветеран засперечався з Фредді щодо рахунку.

— От скільки ти випив, — сказав Фредді.

Річард Гордон подивився на ветерана. Той був зовсім п'яний, очі в нього налилися кров'ю, й він наривався на бійку.

— Ти брешеш, як собака, — сказав він Фредді.

— З тебе вісімдесят п'ять центів, — сказав йому Фредді.

— Дивіться, зараз буде, — сказав рудий ветеран.

Фредді сперся руками на стойку. Він не зводив очей з п'яного.

— Ти брешеш, як собака, — сказав той і схопив пивний кухоль. У ту мить, коли його пальці зімкнулися на кухлі, права рука Фредді описала над стойкою півколо й тарахнула ветерана по голові важкою сільницею, замотаною в рушник.

— Чиста робота, га? — сказав рудий ветеран. — Перший клас, га?

— Ти б подивився, як він їх дубасить по головах відпиляним кінцем більярдного кия, — сказав другий.

Двоє ветеранів, що стояли обабіч збитого з ніг, визвірилися на Фредді.

— Нащо ти його?

— Тихо, тихо, — сказав Фредді.— Ось, пийте, я пригощаю. Гей, Уоллесе, — гукнув він, — відтягни-но цього до стіни.

— Чиста работа, га? — допитувався в Річарда Гордона рудий. — Досконала, правда?

Дужий паруб'яга витяг оглушеного сільницею з гурту й поставив на ноги. Той подивився на нього безтямним поглядом.

— Іди гуляй, — сказав він йому. — Провітрися трохи.

Під стіною сидів, обхопивши голову руками, той, кого остудили раніше. Дужий паруб'яга підійшов до нього.

— І ти йди гуляй, — сказав він йому. — 3 тобою тут сама морока.

— Мені зламали щелепу, — хрипко сказав остуджений. Кров текла в нього з рота й спливала по підборідді.

— Дякуй богові, що живий лишився після такого бухана, — сказав дужий паруб'яга. — Ну, йди гуляй.

— Мені зламали щелепу, — тупо повторив той. — Вони мені зламали щелепу.

— Кажуть тобі, йди гуляй, — сказав паруб'яга. — 3 тобою тут сама морока.

Він допоміг чоловікові зі зламаною щелепою підвестися, і той, заточуючись, вийшов на вулицю.

— Пригадую, одного вечора тут, під стіною, чоловік десять