Чужинець на чужій землі

— От же шибеник!

— Його потайки попросила Джилл.

— Ще один шибеник!

— Сер, ви говорите про жінку, яку я люблю, — хоча я й не один такий. Проте Майк втягнув її в це. Тримай себе у руках, Джубале: ти — покровитель Церкви Усіх Світів.

Джубал здавався нажаханим.

— Вони не могли так вчинити зі мною!

— Уже вчинили. Та не засмучуйся: це неофіційно і ніде не публікувалося. Але Майк вільно вшановує тебе у Гнізді серед водних братів, — за те, що ти почав всю цю виставу і пояснив йому все так, що він, нарешті, зміг зрозуміти, як пристосувати марсіанську теологію до людей.

Джубал виглядав так, наче його починало нудити. Бен продовжував:

— Боюся, що ти не можеш цього уникнути. Але додам, що Доун вважає тебе красивим. Окрім тих витребеньок, вона розумна жінка, і надзвичайно чарівна. Проте я відволікся. Майк відразу ж нас побачив, помахав і вигукнув: «Привіт, Бене! Пізніше!» — і продовжив свою проповідь.

Джубале, я не збираюся намагатися процитувати його, — тобі потрібно буде це почути. Не схоже було, що він проповідує: на ньому не було ризи — звичайний модний, гарно пошитий, білий, синте-лляний костюм. Він говорив, наче професійний, хороший продавець машин, — за винятком того, що, без сумніву, йшлося про релігію. Майк жартував і розказував притчі; жодна з них не була пуританською, проте в них не було й нічого по-справжньому брудного. Щось про пантеїзм... Одна з його притч була стара — про хробака, який риє ходи в ґрунті, і натрапляє на ще одного хробака, і одразу ж говорить: «О, ти гарна! Ти прекрасна! Вийдеш за мене?» — і отримує відповідь: «Не будь дурним! Я ж твій кінець». Чув її?

— «Чув?» Я написав її.

— Не думав, що вона така стара... В усякому разі, Майк гарно її використав. Його ідея полягала в тому, що, коли б ти не натрапив на будь-яку іншу річ, придатну для ґрокання, — він не говорив слова «ґрокання» на цьому етапі, — будь-яку іншу істоту, чоловіка, жінку чи загубленого кота... То ти просто натрапляєш на «інший кінець»... А всесвіт — це лише маленька річ, яку створили нашвидкуруч якоїсь ночі задля власної розваги, а потім погодилися забути цей вибрик. Він вклав у це значно більше солодощів, але був надзвичайно обережним, щоб не наступити на пальці конкуренту.

Джубал похмуро кивнув:

— Соліпсизм та пантеїзм. Зібрані разом, вони нічого не пояснюють. Нейтралізують будь-який незручний факт, примиряють всі теорії та включають усі факти чи помилкові переконання, які ти потурбувався назвати. Проблема в тому, що це — просто солодка вата, смачна, але без жодного змісту. Це все одно, що завершити історію словами: «...і тоді маленький хлопчик упав з ліжка й прокинувся; це був лише сон».