Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Потому Орик попрохав свого помічника, аби той приніс дзеркало на бронзовій підставці. Один із чарівників наклав на його блискучу поверхню закляття, і в дзеркалі з'явилося зображення маленької кімнатки, заваленої книжками. За мить до неї забіг захеканий гном і швиденько вклонився всьому зібранню. Він назвався Ріммаром і присягнув прадавньою мовою, що говоритиме тільки правду, а потім розказав, як він та його помічники досліджували кинджали, що ними були озброєні кривдники Ерагона.
Коли ватажки кланів закінчили допитувати Ріммара, Орик наказав привести трьох гномів, яких захопили воїни Дургрімст Інгейтум. Ганел, на правах голови засідання, попрохав їх присягнути прадавньою мовою, що вони говоритимуть правду й тільки правду, але ті відповіли йому брудною лайкою. Робити було нічого, тож чарівники всіх кланів об'єднали свої зусилля й проникли до свідомості в'язнів, знайшовши там саме ті спогади, які цікавили зібрання. Уважно вивчивши їх, усі без винятку маги ствердно закивали головами, мовляв, те, що розповідав Орик, є чистою правдою.
Урешті-решт той покликав дати свідчення Ерагона. Прямуючи до стола під пильними поглядами тринадцятьох ватажків, Вершник неабияк нервувався, тож навіть став вивчати кольорові візерунки на одній із мармурових колон, аби не звертати уваги на свій неспокій. Він повторив клятву правди, яку дав йому один із гномів-чарівників, а потім розповів ватажкам кланів про те, як саме на нього та його охоронців було вчинено напад. Після цього юнакові довелось відповісти на добру сотню запитань, і врешті-решт він дозволив двом чарівникам, яких Ганел обрав навмання, перевірити свої спогади про цей прикрий інцидент. Коли Вершник відкрив бар'єри своєї свідомості, то обидва чарівники виглядали вкрай збентежено, через що йому, навпаки, стало трішки спокійніше. «Це добре, — думав він. — Адже якщо вони мене бояться, то навряд чи стануть блукати там, де їм не слід».
На превеликий подив Ерагона, перевірка минула цілком безболісно, і чарівники підтвердили ватажкам, що він говорив правду.
Тоді Ганел звівся зі стільця і мовив до своїх спостерігачів за законом:
— Чи задоволені ви тими доказами, що їх нам надали грімстборітхн Орик і Ерагон, Убивця Тіні?
П'ятеро сивобородих гномів уклонилися, а найповажніший із них відповів:
— Авжеж, задоволені, грімстборітхне Ганеле.
Ганел прокашлявся й заговорив дуже впевненим тоном:
— Грімстборітхне Вермунде, на вашій совісті смерть Квесторка, сина Баудена, а ще замах на життя нашого гостя. Вчинивши так, ви зганьбили всю нашу расу. Вам є що сказати на своє виправдання?
Ватажок Аз Свелдн рак Ангуін зіперся на стіл долонями, й під його смаглявою шкірою повипиналися жили:
— Вершник дракона — кнурлан лише за законом, але в його жилах тече чужа кров, тож він не є нашим гостем, і ми можемо ставитись до нього так, як до будь-кого з наших ворогів, що належать до інших кланів.
— Нечувано! — вигукнув Орик, ледь не вибухнувши від люті. — Та він же ж…
— Притримай язика, Орику, — урвав його Ганел. — На жаль, твій лемент ніяк не допоможе нам уладнати цю складну справу. Ходи за мною! Надо і Йорун, вас я також запрошую на кілька слів.
Коли четверо гномів стали радитись зі спостерігачами за законом, Ерагон так розхвилювався, що його серце закалатало вдвічі швидше, ніж зазвичай. «Вони не дозволять Вермунду піти непокараним тільки через його вправну гру словами!» — сподівався Вершник.
Невдовзі до столу підійшла Йорун:
— Спостерігачі за законом, — мовила вона, — винесли свій вердикт. З одного боку, Ерагон є членом Дургрімст Інгейтум, проте з іншого — він обіймає дуже важливі посади за межами нашого королівства. Нагадаю, що він є Вершником дракона, офіційним посланцем варденів, що має спостерігати за коронацією нашого наступного правителя, а також дуже впливовим другом королеви Ісланзаді. З огляду на це, до нього слід ставитись із такою ж самою гостинністю, як і до будь-якого гостя-посланця, князя, монарха або ж іншої поважної особи, — жінка-гном скоса зиркнула на Ерагона. — Простіше кажучи, він наш почесний гість, і ми повинні ставитися до нього саме так! Про це має знати кожен кнурлан, який іще не з'їхав з глузду у своїх печерах.
— Він наш гість, — кивнув Надо. Його губи обернулись на білу смужку, а щоки позападали так, ніби він щойно вкусив яблуко й зрозумів, що воно ще не дозріло.
— Тепер тобі є що сказати, Вермунде? — спитав Ганел.
Звівшись зі свого стільця, гном із пурпуровою вуаллю пильно оглянув увесь стіл, спинившись поглядом на кожному з ватажків: